6 липня 1985 року у фіналі Вімблдонського тенісного турніру зійшлися американець Кевін Каррен і нікому невідомий 17-літній Борис Беккер із ФРН. Єдиним досягненням юного німця був турнір "Куінс Клаб", який проходив напередодні відкритого чемпіонату Великої Британії. Як не дивно, перемогу у 4 сетах здобув Борис.
Це було початком зіркової кар'єри великого німця. Після перемоги Борис майже рік не вигравав великих турнірів і його тріумф почали називати випадковістю. Однак скептики змушені були замовкнути наступного 1986 року. Тоді на Вімблдоні юний геній переграв у фіналі не кого-небудь, а безумовного лідера світового тенісу чеха Івана Лендла у трьох сетах.
Того ж року Борис стає другою ракеткою світу. 1987-го окрасою сезону став матч Кубка Девіса між збірними США та ФРН. Великим протистоянням назвали фахівці зустріч лідерів команд – Джона Макінроя і Бориса Беккера. Гра тривала рекордних 6 годин 20 хвилин. Перемогу здобув Борис (4-6, 15-13, 8-10, 6-2, 6-2). Під кінець гри сили просто залишили американця.
Найщасливішим для Беккера став 1989 рік. Він виграв два турніри Великого шолому – відкритий чемпіонат Австралії й улюблений Вімблдон.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Португалія програла фінал домашнього Євро
Невдовзі Борис став першим номером світового тенісу. Однак численні світські скандали, в які потрапляв німець, а також поява нових талантів – Джима Кур'є, Піта Сампраса, Майкла Чанга призвела до того, що наймолодший переможець Вімблдона покотився вниз із тенісного Олімпу й змушений був завершити кар'єру 1999 року.
1 
4166
Коментарі