Зараз вже і не скажеш, що було б із концертом Славка Вакарчука у Потсдамі, якби Україна стартувала на світовому фіналі з позитивним результатом. А так безплатний виступ музиканта для наших уболівальників мав важко зрозумілу тональність. Після поразки від іспанців і радіти не виходило, і сумувати не годилось.
Сцена для виступу була змонтована із зовнішнього боку потсдамського варіанту Бранденбурзьких воріт 19 століття, які розташовані посеред центрального майдану міста. По периметру, приблизно сорок на сорок метрів розставили ятки із українськими пивом і закускою. Просто навпроти сцени горілчаний спонсор накрив стіл для офіційної делегації федерації футболу - з безплатною горілкою, холодними закусками та варениками. Ті, хто просив пива чи води, отримували у відповідь "пиво – за гроші".
Серед тих, хто спеціально приїхав послухати "Океан Ельзи", було з півсотні українських студентів-практикантів із Берліна. Для них концерт дійсно став подією.
Тим часом по інший бік площі люди дивилися футбол Швеція – Парагвай. Величезний проекційний екран був оточений столами та лавами. На білих скатертинах народ пив і закушував, насолоджувався футболом, але без особливого фанатизму. Такий собі спорт-бар на центральній площі. Одразу спробував уявити собі наш Майдан у Києві таким самим чистим із столами з білими скатертинами... А може так спокійно було тому, що не грали німці...
Про те, що у кількох метрах від них виступає головна зірка української естради, місцева публіка не знала і навряд чи могла знати. Якщо не зважати на сцену і апаратуру, для місцевого населення український концерт був як виступи вуличних музикантів, яких тут скільки завгодно на кожному кроці. Причому чимала частина з них – наші.
До пізньої ночі автобусами та електричками повертались у берлінські передмістя втомлені, але задоволені уболівальники у жовто-синій формі. Це були уболівальники збірної Швеції, яка перемогла у Берліні. Назустріч цій жовто-синій людській ріці текли тоненькі цівочки такого ж кольору. Це українські уболівальники поверталися з концерту "Океану Ельзи". Посеред шведського людського моря він виглядав не океаном, і навіть не озером. Так собі, бокал...
Микола НЕСЕНЮК, з Німеччини
5 
4166
Коментарі