6 січня Валерію Лобановському могло б виповнитись 80 років

Поширена думка, що Лобановський був доволі закритою людиною. Намагався тримати інших на відстані, не говорив нічого зайвого. Це так і не так. Він був закритим для тих журналістів, хто не вмів та не любив аналізувати, був упередженим тощо. Із тими, кого він поважав стосунки були зовсім інші. Інколи було достатньо тільки погляду щоб все зрозуміти. Уникав публічних негативних висловів про інших. Завжди хотів вчитися чомусь новому. Для цього завжди знаходив час. Був освіченою, культурною, доброзичливою, порядною людиною. При цьому не сприймав, коли його не так розуміли, чи перекручували, але не переходив на особисті образи.

Для нього рідна позиція була –центральний нападник. Мав гарну техніку, міг обігравати суперників один в один. Але проблема була в тому, що в "Динамо" на цій позиції грав капітан команди Віктор Каневський. Двом їм було тісно на одній позиції. Вони заважали один одному. Тренер В'ячеслав Соловйов не захотів робити тактику у два форварда. Але вільною була позиції лівого лівого крайнього форварда . Віктор Фомін через вік завершив кар'єру гравця. На цю позицію пробувався Віктор Серебренніков, але нічого із цього не вийшло. Тоді на лівий фланг почали ставити Лобановського. Валерій Васильович дуже не хотів. Ця позиція передбачала необхідність хорошої швидкості, достатнього бігового обсягу . В нього цих чеснот не було. Але врешті Лобановський почав грати тут і в нього почало виходити.

Лобановський забив прямими ударами із кута 9 м'ячів. Тоді, як інші мали по 1-2 голи максимум . Його удари із кута поля потребували великого розбігу. Тому не впевнений, що на сучасних стадіонах, де трибуни близько, таке можна було б потворити

Валерію Васильовичу просто не пощастило у збірній. Так само, як і Базилевичу, Каневскому та ще рядку гравців. Тоді в збірній союзу на перших ролях на позиції Валерія Васильовича був– Михайло Месхі. Лобановський програвав йому конкуренцію. На позиції Базилевеча грали Численко та Метрівелі. Тому шансі було не багато.

 

Я думаю, що на повну Лобановський себе так і не реалізував. В цій частково винні тренери, частково він винний сам. Не захотів розширити свій ігровий потенціал, стати більше універсальним футболістом. Тобто він заперечував принципи, які в майбутньому запровадив Лобановський – тренер.

У 1987 році знімали фільм "Неможливий Бесков". Я запропонував зняти аналогічний фільм про Лобановського. Ідея була підтримана. В той час протистояння у футболі Бескова та Лобановського було дуже серйозним. Якщо Костянтин Іванович ще якось підпустив знімальну групу до своєї команди, то просидівши майже тиждень у Києві із знімальною групою ми там і не відзняли нічого про Лобановського. Знайти із ним контакт – було край важко. Публічно Лобановський нікого не звинувачував чи не визнавав власних помилок. Міг це тільки зробити у приватній розмові із людиною, яку поважав та довіряв. Це не Луческу чи Моуріньо, який робити із спілкування із журналістами шоу.

Все залежало від журналіста та від відношення самого Лобановського до журналіста. Ми вже говорили Валерій Васильович не любив, коли журналісти перекручували інформацію. Не любив нахабних журналів, які повчають інших. Тому до нього була близькою тільки певна, невелика група журналістів.

Накопичення власного тренерського потенціалу . До того ж покоління гравців дало можливість досягати успіху. Динамо 85 року та збірна Союзу 88 були командами, які були зібрані Лобановським. Він досконало знав всіх гравців та їх можливості. Хороший тренер –це тактик, психолог, селекціонер. Саме ці чесноти увібрав у себе Валерій Лобановський. Вміння відбирати та підбирати гравців в єдиний колектив, налаштувати їх, обрати правильну тактику, змінювати гру команди під час матчу.

Недооцінений був Базилевич. Він був освіченою людиною, мав профільну освіту, розумівся на побудові фізіології, побудові тренерського процесу. Внесок Базилевича особливо у перемоги у 1975 року був вкрай значний. Вони були із Лобановським на рівні. Потім Валерій Васильович вже перейняв його досвід саме у тих науках, де спочатку Базилевич був сильнішим, адже у нього була фахова- спортивна освіта а у Валерія Васильовича – інженерна. Я маю на увазі, анатомію, фізіологію, наукові дослідження про тренувальний процес.Далі у штабі вже були суто помічники, роль яких не була такою значною, як у Базилевича. Зазвичай, у штабі Валерія Васильовича був тренер, який міг десь пожаліти гравців. Тобто, був ефект кнута та пряника. Саме така роль була у Комана, Пузача, Веремеєва, Буряка, Фоменка, Колотова.

 

У тренерській професії повинен бути талант, відчуття футболу. Цього не навчишся. Такі чесноти повинні бути від природи. Скажімо, Саррі, Моуріньо ніколи у футбол не грали, але стали великими тренерами. Я думаю, що великі були перспективи у Юрія Калітвінцева, але він великого масштабу. Буряку просто потрапив не самий простий період в "Динамо". Цікавим тренером був Фоменко. Зараз сподівання подають Головко, Михайленко, Ребров .

Йому не вистачило досвіду саме в ролі головного тренера. Саме тут не достатньо досвіду гравця, навіть на самому високому рівні та досвіду асистента головного тренера. Свого часу у Фергюсона була ціла плеяда зірок к " Манчестер Юнайтед, але поки сильним тренером ніхто із них не став.

Не думаю. Тут питання не у віці. Модель футболу змінилася. Таких важелів як раніше Валерій Васильович вже не мав. При тому, зруйнована система підготовки футболістів на юнацькому рівні. Повний занепад державних дитячих шкіл – колись головного джерела молодих талантів. Футбольних шкіл "Динамо" та "Шахтаря" недостатньо для цілої країни. Матеріалу для побудови команди вже не було. На противагу цьому з'явилися легіонери, агенти, контракти. Це зовсім інший футбол

У 2017 році УЄФА включив Валерія Васильовича Лобановського в десятку кращих тренерів континенту, і дав цьому вибору вичерпану характеристику: Лобановський - футбольний вчений. Зараз немає жодного серйозного клубу без наукової групи, без використання спеціальних програм. Свого часу Лобановський із Базилевичем за допомогою науковців Зелецова, Петровського самотужки розробляли наукові програми тренувань, змагальних циклів, тощо. Коли в них не було потрібних приладів, то знайомі інженери заводу Арсенал та інших обороних підприємств "на коліні " розробляли потрібне їм наукове обладнання, щоб мати можливість аналізувати, вимріювати. В сучасному футбольному світі це вже не проблема. Лобановський був піонером нових тактичних побудов, саме він зробив півзахисника Олексія Герасименка третім центральним захисником. Ми всі прекрасно бачимо, що тенденція останніх років –це саме перехід на гру в три центральні оборонці.

 

Це є скоріше образа для мене та Олексія Андронова . Ми свого часу запропонували та розробили регламент цього турніру . На перших порах наші ідеї не були використані навіть на 50 відсотків. Думаю, що зараз немає і 5.

Напередодні Кубка Співдружності в січні 2002 року у нас із Андроновим було завдання зробити фільм про учасників турніру. Так би мовити, розповісти про особливості кожного зі учасників. Лобановський з нами спілкувався довго, зняли багато матеріалу. А до фільму "Команда" увійшло тільки 4-5 хвилини, а все інше залишилося в архіві. Через три місяці Валерія Васильовича не стало. За два тижні після його смерті фільм був вже готовий. Скільки було хронометражу по часу так і назвали фільм.