Фото: svoi.city

Багато вимушених переселенців знають про постанову Кабінету міністрів України №505. У цьому документі йдеться "про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг". На сьогодні це 442 або 1 000 гривень на місяць.

На 442 гривні можуть розраховувати переселенці, працевлаштовані протягом чотирьох місяців з дня призначення виплати допомоги, пишуть на ресурсі Свої.city. 1000 грн можуть отримувати пенсіонери, діти, студенти денної форми навчання вищих навчальних закладів та учні технікумів, яким вже є 18 (до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення 23 років).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розповіли, як дітям із зони ООС вступити до українських університетів

Переселенці з різних міст розповіли, на що вони витрачають державну адресну допомогу. Якщо отримують її взагалі.

Дарина Утешева, Луганськ - Херсон: купує памперси, дитячі суміші, ліки

- Я втратила право на виплати, тому що у 2014 році не влаштувалася на роботу. Хоча я навіть не думала, що мені доведеться жити в Херсоні більш як три місяці.

У 2015-му вступила до Херсонського державного аграрного університету, але виплати не повернули. Зараз отримую 1 000 гривень на дочку. Пачка памперсів зі знижкою коштує 255 гривень. У пачці 44 штуки, в день йде до семи штук. Пачка суміші - 192 гривні, її вистачає менше, ніж на тиждень.

 

А ліки? Препарат від болю в животі коштує 325 гривень, і це - на хвилиночку - зі знижкою, тому що купую через сайт. Ну і вишенька на торті - за комунальні послуги ми платимо за дочку так само, як за дорослого. А дитині всього-то 3 місяці. Мабуть, вона споживає води та електрики стільки, скільки й дорослий ...

Олена Курінь, Донецьк - Рівне: дитячі переселенські витрачає тільки на дітей

- У мене дві доньки, 8 і 13 років. Дитячі переселенські витрачаю тільки на дітей. Слава Богу, я і чоловік заробляємо нормально. Але суть в тому, що якби ми працювали за фахом, то нам би не вистачало однозначно, і тоді дитячі йшли б на оплату будинку або харчування.

Що можна купити на 1 000 гривень, з огляду на вік дітей? Влітку простіше, бо немає школи. А так, в основному, гроші йдуть на школу і дрібниці для дітей. Або раз в три місяці купується щось із взуття або одягу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Активісти розповіли, що зробила держава для переселенців за 5 років

У старшої дочки хвороба крові, періодично пропиває терапію, у молодшої алергія, так що нам є куди витратити цю вичавлену з пальця тисячу. Я не можу уявити, як справляються мами, які мають маленьких дітей, маючи тільки цю суму.

В нашій державі важко прожити на звичайну зарплату медсестри та будівельника, не маючи додаткового заробітку. Тому я і мій чоловік поміняли профіль.

Скажу чесно, у мене є плани зробити карту поляка, а далі подивимося. Може, і на Ізраїль замахнемося, бо моя бабуся - польська єврейка. Поки я не бачу майбутнього моїх дітей в нашій країні. Маю велику надію, що воно скоро з'явиться, як кажуть, надія вмирає останньою.

Лілія Грязнова, Донецьк - Кам'янське (Дніпропетровська область): гроші йдуть на оплату житла

- Ми живемо всі разом у двокімнатній квартирі, тому як окреме житло винаймати дуже дорого. Ми - це я з чоловіком, обидва пенсіонери, і дочка з чоловіком і дитиною.

Діти виплати не отримують, тому що працюють. Отримуємо виплати тільки ми з чоловіком і внук. Дитячі гроші йдуть тільки на дитину. У нього астма, алергія, ацетоновий синдром. Потрібно купувати дорогі ліки, робити всякі аналізи. А наші з чоловіком гроші йдуть на оплату житла - оренда 2 000 гривень, плюс комуналка. Ні на які там ласощі, одяг та інше не витрачається жодної копійки.

Юлія Зеленова, Луганськ - Харків: всіх соцвиплат вистачає на оренду кімнати в гуртожитку

- Маючи ІІ групу інвалідності "завдяки" онкодіагнозу, отримую адресну допомогу в розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних 1 721 гривня 55 копійок, плюс 1 000 гривень отримує мій 5-річний синочок. Саме цієї суми вистачає на оплату кімнати в студентському гуртожитку.

 

Пенсія по інвалідності II групи при раку молочної залози четвертої стадії становить 1 717 гривень 78 копійок, при тому, що вища освіта і досить трудового стажу.

Анастасія Суходольська, Алчевськ - Костянтинівка: витрачає все на потреби дочки

- Отримую тисячу гривень на дочку і витрачаю все на її потреби. Наприклад, за щомісячні курси з вивчення англійської мови віддаю 350 гривень, ще 150 - за навчання в школі мистецтв. Решта видаю протягом місяця на столову, бо харчування платне, виходить по 25 гривень в день.

Діана Шевченко, Красногорівка - Одеса: допомога покриває витрати на продукти за пару днів

- Отримую допомогу в розмірі 442 гривень. На що витрачаю? Просто збираю кілька місяців, а потім купую щось більш важливе.

 

Живу з мамою на орендованій квартирі. Оренда коштує 4 000 гривень, плюс 700 гривень комуналка, а взимку - 2 000. Мама не отримує допомогу, бо працює не офіційно.

Як бачите, на житло компенсації не вистачає, в Одесі навіть подобово за 400 гривень не знайдеш квартири, а щодо продуктів - це банально сходити один раз в магазин і скупіться на чотири-п'ять днів. Виходить, що допомога в 440 гривень покриває пару днів, а видається на місяць. Колапс якийсь.

Олег Афанасьєв, Луганськ - Дніпро: гроші йдуть на оплату оренди за квартиру

- Наша багатодітна сім'я переїхала влітку 2014 го спочатку до Харкова, а через рік перебралася в Дніпро. У нас як у казці: чотири синочка і лапочка дочка!

Зараз двом старшим синам 22 і 24 роки. Після війни ми з дружиною їх трохи підтримували, а через пару років вони якось різко подорослішали та стали самостійними, самі знайшли роботи та орендують окремі квартири.

 

Прийомної дочки зараз 19, а коли прийшла в сім'ю, було 14. Якраз напередодні всім відомих подій її брата не встигли взяти до себе, оскільки рішення Луганського виконкому стали недійсними для України, якось не склалося в результаті. Нашим молодшим синам 8 і 3 роки.

Що в Харкові, що в Дніпрі нам зустрічалися тільки хороші люди, допомагали, як могли: здавали житло за мінімальною ціною, благодійні організації надавали гуманітарну допомогу, а ООН - грошову. Постійні подарунки дітям до свят і перед школою, карти на продукти в супермаркетах. Одяг, взуття - все безкоштовно. Всі виплати йдуть добавкою на оренду житла.

Аліна Ващук, Горлівка - Краматорськ: не вистачає грошей із допомоги

- У нас було 442 гривень на двох, тому що чоловік спочатку працював неофіційно. Коли народилася дитина, стало 442 + 884 грн. Витрачали з дитячих виплат на памперси, десь 650 гривень йшло, інше плюс переселенські - на одяг дитині, суміш, кашу, овочі, фрукти та м'ясо, з яких готували прикорм.

Потім все-таки переїхали у своє житло і переселенських не стало зовсім. Залишилися лише дитячі та зарплата чоловіка. Тим часом була зима і субсидії не було, так що на харчування сім'ї залишалося десь 200 гривень в тиждень на всю сім'ю - два дорослих і одна дитина. Тоді я мріяла про ці переселенські, але ми чесно повідомили УПСЗН (управління праці та соціального захисту населення. - ред.) про покупку житла, так що нічого вже нам не світило.

 

Зате тепер малюк підріс, я підробляю на фрілансі, чоловік отримав підвищення, а житло своє потихеньку облаштовуємо. Бажаю всім теж знайти місце, яке тепер стане домом.

Тетяна Клешнина, Свердловськ - Кривий Ріг: вистачає на квартиру

- Переселенські в акурат вистачає на знімання квартири. У мене дитина-інвалід, і на пенсію ми з ним живемо. Неофіційно я по дві години на день підробляю прибиранням в офісі, інакше не прожити. Сина на цей час залишаю одного, поки він ще спить, я біжу на підробіток. Так і виживаємо.

Оренда 2 200 і адресна допомога така ж, пенсія 3 000 на двох, у сина підгрупа А, як І група інвалідності у дорослих.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дончанка розповіла, як створює цукерки з сиру

Вперше за п'ять років відмовили в безкоштовних протисудомних препаратах, два місяці сама їх купую, бо пропускати можна. Аліменти на сина не отримую з початком війни, рішення суду в архіві на окупованій території, підтвердити нічим, чоловік невідомо де. Батьки померли у 2014-2015 роках.

Наталя Ерохно, Луганськ - Харків: відмовилася від переселенських

- У 2016 році написала заяву і відмовилася від переселенських. У соцслужбі навіть бланка такої заяви не було, там на мене дивилися як на ідіотку - треба ж, від грошей відмовляється!

Але, по-перше, 400 гривень - це не гроші, щоб кожен місяць ходити й перевіряти "живу я чи не живу за адресою". А, по-друге, не люблю я подачки, руки-ноги є, голова на місці, зароблю! З того часу жодного разу не пошкодувала про своє рішення.

Олена Замула, Луганськ - Київ: виплати скасували назавжди

- Не отримую виплати, бо робота знайшлася тільки після встановленого терміну, і виплати скасували назавжди. Працюю за фахом в бюджетній сфері, але, кажуть, уже не маю право. Начебто так легко відразу знайти роботу і житло.

×