Юрій Журавель, 44 роки, м. Рівне, лідер гурту "OT Vinta":
- Переселенці зі Сходу України не всі однакові. Імідж їм створюють найогидніші випадки, розкручені ЗМІ, які шокують пересічних західняків. Довіру легко втратити. Тому й складається негативний стереотип.
Завдання дуже складне. Те, що валилося роками, не побудуєш за місяць. Те, що вбивалося у голови століттями, не стерти за місяць.
Вони мають зрозуміти, що вони хазяї, а не раби-нахлібники. Відповідальність лежить і на них. Це їхня земля. Вони перш за все мають її відвоювати і не обов'язково фізично відвоювати.
Вікторія Вербовецька, 21 рік, м. Вінниця, журналіст:
- Вони себе поводять нахабно стосовно людей, які їх прихистили, то потрібно чоловіків відправляти на війну, а жінок з дітьми поселяти у гуртожитки. Неодноразово була свідком, як переселенці грубіянили. Чого тільки варті селфі біля боїнга і те, що вони особисті речі позабирали у загиблих людей. Це ж не нормально!
Те, що держава пропонує, - їм не підходить. Вони ще перебирають: не та робота, не такий будинок, мала зарплата. То хай самі шукають! У нас у Вінниці для них створили багато можливостей для розвитку бізнесу. Наші молоді хлопці поїхати туди гинути за їхню землю, а вони тут бабло заробляють. Це нечесно.
Ясміна Мах, 27 років, м. Київ, волонтер, переселенка з Луганська:
- Краще було б створити умови для пільгового придбання житла переселенцями, пільгові кредити чи взагалі будинки у власності держави з фіксованими цінами оренди квартир із правом викупу. Це був би ідеальний варіант для великих міст.
Самотніх пенсіонерів потрібно забезпечити пенсіями і житлом, можливо, хоча б у спеціалізованих закладах.
Тимчасові пільги для підприємств, де працюють переселенці, могли б сприяти їх працевлаштуванню.
Треба навчити державу і місцеві громади сприймати переселенців не як проблему, а як ресурс. Люди, які виїхали, здебільшого мають велику мотивацію щось робити, розвиватися. Мають освіту й досвід роботи. Багато виїхало працівників робітничих спеціальностей, будівельників, ремонтників. Такі люди потрібні всюди. І нічого з ними не треба робити. Просто не заважати.
Наталія Коцюбняк, 48 років, м. Вінниця, голова Вінницької філії оганізації "Рух захисту української мови":
- Переселенцям слід асимілюватися в новому середовищі. Вони обов'язково мають вивчити мову.
Держава має забезпечити таке населення робочими місцями. Це не означає, що місцевих працівників слід звільнити. На біржі праці переселенцям слід першим пропонувати вакансії. Допомагати їм у перекваліфікації. Очевидно, що в держави немає коштів, щоб усіх забезпечити житлом. Я думаю, що слід зробити лояльну програму доступності придбання та оренди житла.
Юліана Лавриш, 26 років, м. Львів, викладач:
- Вони покинули домівки не з власної волі. Це стрес. Важлива не лише допомога від держави, але і від суспільства. Не лише на рівні забезпечення житлом, грошима, соціальним пакетом. Але і на моральному рівні. Просто підтримати. Аби змінити ситуацію, нам потрібно більше говорити про підтримку на різних рівнях. Це єднатиме українців.
Олег Веклин, 24 роки, м. Львів, аспірант:
-Переселенцям потрібно надати притулок і фінансову допомогу. Має бути першочергове працевлаштування за спеціальністю, медичне страхування і безоплатна вища освіта для дітей.
Їх не можна повернути назад. Самі захочуть лише за умови завершення бойових дій.
Біженцями переселенців визнати не можна - це зовсім інше юридичне поняття. Їх статус - внутрішньо переміщенні особи.
Валерій Пельц, 29 років, м. Луцьк, голова організації "Волфест":
- Є серед них багато проукраїнських людей із Донбасу, які переїхали з зони проведення АТО. Є і відверті проросійські українофоби, які вдягнули маски, а часто і вишиванки і вимагають до себе посиленої уваги.
Соціальна підтримка має бути, але не більшою, ніж місцевим соціально незахищеним жителям. Цим людям потрібна увага держави. Щоб вони не шкодували, що виїхали з окупованих територій. Якщо вже людина живе тут, то вона свій вибір зробила.
1 
1865
Коментарі