Вчора президент підписав указ про заборону соцмереж "ВКонтакте" і "Одноклассники". Крім того, заблокують доступ до всіх сервісів "Яндекс" та Mail.ru. Указ набуде чинності до початку червня.
Gazeta.ua запитала, як українці ставляться до заборони соціальних мереж "ВКонтакте" і "Одноклассники" та сайтів "Яндекс" і Mail.ru.
Валентин Десятник, 33 роки, директор благодійного фонду "Таблеточки", Київ:
Свою позицію стосовно обговорюваного питання я би охарактеризував, як "зіткану із протиріч". У цілому підтримую напрямок згортання "підгодовування" агресора. Але у 21-му столітті, переконаний, заборонено забороняти. З іншого боку, рішення запізніле, адже війна триває 4-й рік. За цей час ворог робить усе можливе, аби виграти війну нашими руками, він задурманює голову українцю завдяки інформаційним каналам, зокрема через соцмережі. Найсумніше те, що поки що обговорюємо цю тему, ми розфокусовуємося та втрачаємо відчуття пріоритетів. Для збереження країни нам усім потрібно дорослішати. Дорослим та відповідальним людям не потрібні заборони. Ексклюзивність - це улюблена тема політиків, адже гасло давньоримським часів "Розділяй та володарюй" ніколи не втратить своєї актуальності.
Діана Дуцик, 42 роки, виконавчий директор "Детектор медіа", Київ:
Нашим чиновникам давно потрібно було заборонити користуватися російською поштою чи іншими російськими сервісами, як раніше це зробили із російськими антивірусними програмами. Бо це питання безпеки. Але невже для цього потрібен був аж указ президента? Адже це очевидні речі, які стосуються безпеки держави, і персональної безпеки. Натомість держава не може вказувати приватній особі, якими соцмережами вона має користуватися, бо це обмеження свобод. Держава має дуже голосно поінформувати своїх громадян про ці небезпеки і пояснити, чому краще не користуватися російськими соцмережами чи російським програмним забезпеченням. Блокувати варто контент, який несе відверту загрозу, зокрема сторінки чи окремі групи, наприклад, терористичні чи так звані "групи смерті" тощо), а не мережу в цілому.
У 21-му столітті заборонено забороняти
Данило Філоненко, 27 років, кандидат наук з соціальних комунікацій, Київ:
В умовах нинішньої війни певні обмеження пропаганди мають бути. Заборона президента - це перший крок до перемоги в інформаційній війні. Російські капітали в рамках санкцій мають закривати. Це нормально. Важко сприймати ці сайти інакше, ніж як пропагандистські канали. Всі знають, що на "ВКонтакте" і "Одноклассниках" працює армія ольгінських тролів. Та й тролі, які спонсорують олігархи з України, теж працюють там. Ми трохи загралися зі свободою слова, втрачаючи відповідальність за брехню. Соцмережі дозволяють поширювати неправдиву інформацію дуже швидко. Це проблема етики людини, нерозуміння аудиторією, як правильно шукати і перевіряти інформацію. Заборона в жодному разі не обмежує права на отримання інформації тому, що каналів отримання інформації зараз дуже багато. Це не проблема.
Аліна Михайличенко, 22 роки, SMM-менеджер "Сегодня", Кременчук:
Робити такі кардинальні дії варто було ще на початку українсько-російського збройного протистояння. Зараз це виглядає трохи безглуздо та запізно. Якщо російським шпигунам потрібна була якась інформація про українців, то вона у них вже є. Варто створити хоча б один потужний український ресурс, який буде постійно відслідковувати пропаганду в російських ЗМІ задля детального вивчення її засобів. Більшість російських політиків вважають, що в Україні немає потужних медіа, тому ця заборона як привід для кепкування . Потрібно створювати та популяризувати українські соцмережі, вкладати кошти в "розкрутку", щоб українці не відчували себе обділеними. У мене самої пошта на "Яндекс", але я пошту зміню.
Заборона президента - це перший крок до перемоги в інформаційній війні
Максим Кобелєв, 27 років, програміст, Київ:
Підтримую блокування, хоч це не супердемократично. Це суперечить певним ідеалістичним уявленням про свободу в інтернеті. Але в умовах війни це абсолютно правильне і адекватне рішення. Люди мали 3 роки, щоб це зрозуміти. За цей час всі, хто мав клепку в голові, і був здатен піклуватися не тільки про свій комфорт, а думати бодай на три кроки вперед і розуміти, що перемога України у війні залежить від кожного з нас, припинили користуватися російськими серверами. Потрібно використовувати усі способи обмеження російської пропаганди наскільки це можливо. Принаймні доки не припиниться війна, варто розглядати будь-які методи мінімізації впливу Москви на Україну.
Юлія Нестеряк, 50 років, кандидат наук із соціальних комунікацій, Київ:
Заборона присутності агресивного пропагандистського середовища в інформаційному просторі України вимушений захід, без якого зрушити з місця проблему впливу російської пропаганди майже неможливо. Звичайно, заборона - не найкращий спосіб протидії, як і методи контрпропаганди. Сучасні інформаційні операції будують на фреймах, боротися з якими немає сенсу. Паралельно із забороною слід створювати конкурентоспроможний вітчизняний продукт, який цікавитиме аудиторію. Результати обмежувальних заходів у медіапросторі ми можемо відчувати зараз. Введення квот на українську пісню на радіо призвело до того, що навіть радіо ''Шансон'' говорить і співає українською. Це вже позитив. Заборона російських соцмереж переорієнтує аудиторію на інші. Наступний крок - впровадження безперервної медіаосвіти. Розвиток критичного мислення громадян, що зробить їх не вразливими до маніпуляцій. Крім того, конче потрібним є збільшення інформаційної присутності України у світовому інформаційному просторі, долучення вітчизняних медіа до формування глобального порядку денного.
Заборона російських соціальних мереж переорієнтує аудиторію на інші
Назарій Томчук, 33 роки, журналіст, Житомир:
Інтернет демократичніший порівняно, наприклад, з телебаченням. Тут кожен на власний розсуд обирає інформацію, яка йому потрібна. Тому такі заборони не ефективні та й не потрібні. Особливо щодо соцмереж, які використовують переважно для спілкування та медіа. З 2014-го не користуюся "ВКонтакті". В "Одноклассниках" не був ніколи. Тому заборона мене не стосується. Правда, рішення щодо "Яндекс" поспішне. Це відома не тільки пошукова система, а й впливова рейтингова група. Вона визначає репутацію сайтів, зокрема й в Україні. Хоча "Яндекс" давно має свій український аналог, але час покаже, як вплине заборона на інтернет-середовище.
Світлана Привалова, 31 рік, головний редактор арт-видавництва Nebo BookLab Publishing, Київ:
Указ президента про заборону соцмереж чи ресурсів, які мають російську прописку, так само, як і закон про заборону книг, означених правом ґрунту наших сусідів, - це завжди неоднозначне питання з обов'язковими двома відповідями. Скажімо, хочу я читати продукцію російських видавництв і гортати "Литературное обозрение", бо праці кваліфіковані, позаполітичні, мистецькі, а мені цей кут примусово зменшують. Я від цього, звичайно, не сконаю - багато книжок на поличці потребують прочитання і без "обозрения", але ж тоді мультикультурність стає міні-мульті. Якось для людини це принизливо. Але на нашу мультикультурність - є один вбивчий аргумент. На цей момент - ми говоримо з сусідами мовою кількості загиблих. То давайте хоч раз у житті підтримаємо відмову від того, що можна посвітити фоточками у мережі. У нас же є Facebook. Можна не особливо хвилюватися.
Якщо не ставати принципово в позу, коли ми критикуємо завжди-повсякчас-будь-що, то можна підтримати таку ініціативу. Для цивілізованого світу - це сором. Але за своє життя цивілізований світ не встиг поки що втямити, що не слід ділити людей за місцем прописки і правом ґрунту. А наш президент не встиг розірвати дипломатичні відносини і задокументувати, що тут війна, а не яку сотню днів йде антитерористична операція. Доки ділимо себе за пропискою і ґрунтом - доти вживаємо непопулярних мір до популярних соціальних мереж.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як відреагували користувачі на заборону російських соцмереж
2 
1
Коментарі