100 років тому 12 січня 1907 року народився в Житомирі у сім"ї вчителя гімназії Сергій Павлович Корольов.
Читайте останній нарис рубрики Історія Сергій Корольов уперше поцілувався на даху
У 1909 році сім"я перебралася до Києва. Незабаром після цього батьки розійшлися. У 1916 році мати знов вийшла заміж і разом з сином і чоловіком переїхала до Одеси. У 1917 році хлопчик поступив у гімназію, проте почалася революція, гімназію закрили, і він займався самостійно за гімназичною програмою за допомогою матері і вітчима. У 1921 році в Одесі з"явився загін гідролітаків, і майбутній конструктор захопився повітроплаванням, а в 1923 році почав займатися в планерному кружку.
У 1922-1924 роках Сергій Корольов вчився в будпрофтехшколі. У 1924 році вступив на механічний факультет Київського політеху, але, оскільки там не було аеромеханічного відділення, перейшов у Московське вище технічне училище імені Баумана на аеромеханічний факультет. З 1927 року працював в авіаційній промисловості. У 1929 році Сергій Корольов закінчив МВТУ, захистивши під керівництвом Туполєва дипломний проект легкомоторного літака СК-4. В 1930 році закінчив Московську школу льотчиків-планеристів і пілотів-планеристів.
У 1927-1930 роках він брав участь у планерних змаганнях у Криму під Коктебелем, де літав сам і представляв свої планери, зокрема планер СК-3, спеціально сконструйований і побудований для виконання фігур вищого пілотажу. На СК-3 льотчик Степанчонок вперше в світі на безмоторному літальному апараті зробив петлю Нестерова. У ці ж роки Корольов вирішив спробувати вперше поставити на планер ракетний двигун. У 1930 році, працюючи в Центральному КБ заводу ім. Менжинського, з серпня 1931 року - в ЦАГІ (Центральний аерогідродинамічний інститут ім. Жуковського), він створив низку планерів ("Коктебель", "Червона зірка" та ін.).
На початку 1930-х років він став одним з ініціаторів створення Групи вивчення реактивного руху (ГВРР), яка розробила і запустила 17 серпня 1933 року ракету "ГВРР-09" на гібридному паливі. У вересні 1933 року на базі Московської організації ГВРР і Ленінградської газодинамічної лабораторії (ГДЛ) був створений Реактивний науково-дослідний інститут (РНДЇ, згодом - НДІ-3, а потім НДІ-1) на чолі з Клейменовим, заступником якого був призначили Корольова.
У РНДЇ Корольов займався створенням крилатих ракет з гіроскопічним автопілотом і з гірокомандною системою наведення, з рідинними ракетними двигунамм конструкції Глушко.
Крім того, він працював над проектом ракетоплана. Ракетоплан РП-318-1, створений на базі планера Корольова і двигуна Глушко, зробив перший політ 28 лютого 1940 року.
Проте цьому передували сумні події.
У 1938 році за звинуваченнями в причетності та антирадянської троцькістської організації, затягуванні лабораторних та конструкторських робіт з оборонних об"єктів з ціллю зриву їх введення на озброєння, Сергія Корольова заарештували. 27 вересня 1938 року його засудили на 10 років ув"язнення у виправно-трудових таборах суворого режиму і відправили на Колиму.
У 1939 році у процесі підготовки до війни нове керівництво НКВД вирішило організувати конструкторське бюро, в якому повинні були працювати фахівці. В одне з таких бюро, очолюване Туполєвим, теж раніше ув"язненим, направили Корольова. Цей колектив займався створенням пікіруючого бомбардувальника Ту-2.
Незабаром після початку війни Особливе технічне бюро Туполєва евакуювали до Омська. В Омську Корольов дізнався, що в Казані аналогічне бюро займається ракетними прискорювачами для бомбардувальника Пе-2 під керівництвом колишнього співробітника НДІ-3 Глушко. Корольов добився переведення до Казані, де став заступником Глушко.
У ці ж роки він почав самостійно розробляти проект нового апарату - ракети для польотів у стратосферу.
27 липня 1944 року за указом Президії Верховної Ради СРСР Корольова і низку інших співробітників режимного КБ достроково звільнили зі зняттям судимості. Після закінчення війни в другій половині 1945 року Сергій Корольов разом з іншими фахівцями їздив до Німеччини вивчати німецької техніки. Особливий інтерес для нього представляла німецька ракета V-2 (Фау-2), що мала дальністю польоту близько 300 км при стартовій масі 13 тонн.
З 1946 року і до кінця життя Сергій Корольов був Головним конструктором балістичних ракет дальньої дії, ракетно-космічних систем. У середині 1950-х років у КБ Корольова створили Р-7 - двоступінчату ракету, яка забезпечила досягнення космічної швидкості і можливість виходу на навколоземну орбіту літальних апаратів масою в декілька тонн. Ця ракету (з її допомогою вивели на орбіту перші 3 супутники) потім модифікували і перетворили на триступінчату (для польотів з людиною).
З 1959 року Сергій Павлович Корольов керував програмою досліджень Місяця. У рамках цієї програми до Місяця направили декілька космічних апаратів, зокрема апаратів з м"якою посадкою, а 12 квітня 1961 здійснили перший політ людини в космос.
За життя Корольова на його космічних кораблях у космосі побувало ще 10 радянських космонавтів, здійснили вихід людини у відкритий космос (Леонов 18 березня 1965 року на КК "Восток-2"). Під керівництвом Сергія Корольова створили перший космічний комплекс, багато балістичних і геофізичних ракет, запустили першу в світі міжконтинентальну балістичну ракету, ракету-носій "Восток" та її модифікації, штучний супутник Землі, здійснили польоти КК "Восток" і "Восход", створили перші КА серій "Луна", "Венера", "Марс", "Зонд", ШСЗ серій "Електрон", "Молния-1" і деякі ШСЗ серії "Космос"; розробили проект КК "Союз".
Сергій Корольов - Академік АН, член президії АН СРСР (1960-1966), двічі Герой Соціалістичної Праці, (1956, 1961), лауреат Ленінської премії (1957), був нагороджений Золотою медаллю ім. Ціолковського АН СРСР (1958), 2 орденами Леніна, орденом "Знак Шани" і медалями.
Помер Сергій Павлович Корольов 14 січня 1966 року, поховали його у Кремлівській стіні.
У тому ж році АН СРСР заснувала золоту медаль його імені "За видатні роботи в галузі ракетно-космічної техніки".
За матеріалами РИА "Новости", "Газета по-українськи".
2 
1
Коментарі