"Пластикове поросятко - з каністри. Беру кришечку від каністри, б'ю дві дірочки посередині, і маємо п'ятачка. Натуральна свиня получається з рилом червоним. Пофарбував аерозольною фарбою. Заповнив свиню землею, в неї квітки саджу. То та спина вся росте в квітках. Воно собі не плаче, не хрюкає. 40 хвилин роботи - та й забери".
Винахідник з Черкащини Володимир Бойко робить з побутових відходів прикраси для садиби – статуї лебедів, соняшників, поросят, пальми, птахів. Каже, не всі односельчани розуміють його захоплення, але багато людей замовляють вироби і з інших міст.
Скільки часу займаєтеся творчістю?
Займаються майструванням зі сміття відколи пішов на пенсію – років з вісім уже. Змалку щось пишу і малюю. Я інтересна лічность. Працюю для людей, для блага. Це в мене народна творчість така. Комусь подобається, комусь ні. Але мені задоволення.
Які матеріали використовуєте?
Все роблю зі сміття, з підручних матеріалів, з відходів.
В моїй майстерні біля гаража – купа нарізаного на столі пластику з пляшок, каністр, килимків для витирання ніг, ресор і арматури. Мені люди кажуть: "Що ти збираєш всяку фігню?" А подивіться, що я з неї роблю.
Оце в мене останній крик моди – лебеді. Приварені на підставці з коліс. Ресора внизу, арматура метр 20. Пропалив на колесах діри, ресору на болти встановив, приварив арматуру на дві дірки. Зробив шиї зі шлангу з автозаправки. Важать кілограмів 30-40. Зробив їх уже штук тридцять.
Лебедів просять робити на весілля. Приїхала машина з Житомира. Молоді стали: "Дядюшка, можна сфотографуватися біля лебедів на дворі?" Кажуть: "На, дєд, тобі 50 гривень, зробіть нам лебеді такі". На перших сто років їх вистачить. Це ж краса життя.
Люди стають, фотографуються. Кажуть: "Зробіть нам лебедів. Скільки воно коштує?" А я з гумором кажу – 999 гривень. Привезли – на. Забрали і пішли. Я не хочу на цьому заробляти. У мене просто народна творчість така. А що я зроблю, коли я такий?
Лебеді ми вже роздали людям – і в Черкаси, і в Монастирище, по всьому Жашківському районі.
Зробив пластикове поросятко з каністри. Беру кришечку від каністри, б'ю дві дірочки посередині, і маємо п'ятачка. Натуральна свиня получається з рилом червоним. Пофарбував аерозольною фарбою. Заповнив свиню землею, в неї квітки саджу. То та спина вся росте в квітках. Воно собі не плаче, не хрюкає. 40 хвилин роботи - та й забери.
Ставлю на клумбі пластикові квіти. Серцевина квітки – з пробки від пакетика з гірчицею. Стебло – з душового шлангу, з арматури. Це все краситься. Головне щоб фантазія була.
Соняшники зараз нема з чого робити. Не можна найти жовтих каністр. У мене в майстерні ще залишились. Я як тільки побачив який мусор, який лежить без надобності, відразу використовую. Для соняшників мене інтересує зелений і жовтий колір. Беру каністри з-під бензину. Для листочків на соняшники маю штамп, трафарет, і вирізаю по ньому. Люди дають гроші: зробіть нам три соняшники. Кажу: "Мені не нада грошей. Скільки вип'єм, стільки й заплатите". Взяв бутилку пива і по сто грам випили. Що ж ти будеш з людей брати, як воно швидко робиться – вспівай тільки забирати. Мусор, але його треба вміти робити
Соняшники зараз нема з чого робити. Не можна найти жовтих каністр. У мене в майстерні ще залишились. Я як тільки побачив який мусор, який лежить без надобності, відразу використовую. Для соняшників мене інтересує зелений і жовтий колір. Беру каністри з-під бензину. Для листочків на соняшники маю штамп, трафарет, і вирізаю по ньому. Я соняшники під кутом ставлю, щоб коли вітерець дує, вони крутилися. Люди дають гроші: зробіть нам три соняшники. Кажу: "Мені не нада грошей. Скільки вип'єм, стільки й заплатите". Взяв бутилку пива і по сто грам випили. Що ж ти будеш з людей брати, як воно швидко робиться – вспівай тільки забирати. Мусор, але його треба вміти робити.
Вхідні ворота обшив настільною клейончатою скатертиною з малюнком соняшників. На 5 років хватає. Соняшники кругом у нас ростуть. То і хай будуть і на воротях.
Оце знаєш, скільки труда оце во зробити ворота. Нарисував малюнок крейдою, а потім по ньому вариш метал і робиш.
Ото на воротях павичі з пляшок з-під кефіру молока. Хвіст йому із компакт-дисків зробив, а голову з кефірної бутилки. Я спеціально фонар на вулиці повернув так, щоб світило на павичів вночі падало. То воно всю ніч світиться, а коли вітер, то й крутиться. Бо на основу поставив велосипедні колеса. Здається, наче ті голуби і павичі літають.
Виноград уже й сам не радий, що зробив. З пузирків для аерозольної краски. Насадив їх на проволочку. Штучний виноград почепив, а потім справжній поруч виріс сам.
Настромляю на спицю з велосипеду бутилку під прямим кутом. Маленький вітерець - і це все мелькає.
Люди дивуються: "Як це зробити з бутилки листки?" Я розрізаю її ножицями. Три секунди діла. Це ж природа, воно крик душі. Такого тут нема ніде.
Мороз на все це не впливає. Вночі свєт горить. Дітки йдуть, дивляться, що воно таке.
Скільки виробів маєте?
Я стільки виробів не маю, скільки я їх віддав людям. Я не хочу на цьому заробляти. Просто треба, щоб було давлєніє і своє мнєніє.
Торік, коли мені було 75, я собі на ювілей зробив свій портрет з дрібної проволки. У військовій формі. Я ж старший лейтенант. Зробив з радянською зіркою, гербом – як було раніше. Проволочка з металоприладів - з посилювачів, з динаміків. Стрижеш її, з неї наклеюєш на полотно, по кольорах розкладаєш. Зверху покриваю лаком. Це дуже копітка робота. Зате воно вічне. Компонував цей портрет два тижні.
Жінка уже не сварить, що так багато вигадую. Вже привикла, що цілий день можу сидіти і щось крутити.
Односельчани поділяють ваші смаки?
Люди зараз не люблять прикрашати хати, на жаль. А людина має творити. У мене є вільна хвилина. Я собі сів і щось майструю. Все мусить бути красиво. Я не люблю вистригати газони. Сірий забор – це тюрма. Я люблю квіти – і живі, і штучні. І соняшники мої пластикові не треба поливати. Біля хати зробив гриби – ніжки з пляшок і труб, в шапочки з мисок. Пофарбував у коричневий.
Люди зараз не люблять прикрашати хати, на жаль. А людина має творити. У мене є вільна хвилина. Я собі сів і щось майструю. Все мусить бути красиво. Я не люблю вистригати газони. Сірий забор – це тюрма. Я люблю квіти – і живі, і штучні
Взяв кусок душового шлангу – зробив стовбур пальми. Листя – з пляшок. Все ж валяється. Його тільки пусти в діло.
Люди, які не вміють такого скомпонувати, на мене сердяться і сміються. Є люди, які кажуть – що він дурниками займається? А я вмію і так собі живу, вніманія не обращаю ні на кого.
Вашу хату важко не помітити.
Гарно, що хата моя стоїть на підвищенні і перехресті. Я люблю поїздити, взяти десь якийсь мішок. Мені голова колгоспу каже – ми бачимо, що ти везеш. А я йому кажу: я на горі живу, то бачу, що ви везете. Що вкрали, те й везуть – буряки, жом якийсь, таке.
Чому вас у селі називають Тичиною?
Завжди мав справу з технікою, з музикою і з віршами. "Тичина" мене прозивають. Ще коли в школі вчився, на одному плакаті було написано: "Ленін в наших серцях". А я знизу дописав: "І в печінках".
Володимир Бойко народився 3 квітня 1942 року в селі Конельські Хутори Уманського району Черкаської області. Закінчив Технікум механізації в Умані. Після служби в армії має звання старшого лейтенанта запасу.
Працював механіком у Києві, потім у Польщі і Казахстані: ставив дизелі, мотори і двигуни на машини. "Я переробляв машини. З комбайнів ставив мотори на автомобілі, на автобуси".
Повернувся у своє село і працював у колгоспі інженером і водієм.
На пенсії зайнявся творчістю – робить з побутових відходів прикраси для садиби – статуї лебедів, соняшників, поросят, пальми, птахів.
Займається художньою самодіяльністю – баяніст, гармоніст, ставить концерти народної творчості в Жашкові, Соколівці і Конельських Хуторах.
Співає в сільському хорі. Пише вірші. Має в селі прізвисько Тичина.
Одружений. Три сини живуть за кордоном – один працює у Польщі і два в Росії. Має трьох внуків.
5 
35413
Коментарі