"Хвіст павичеві з компакт-дисків зробив, а голову з кефірної бутилки" - винахідник

32

Займаються майструванням зі сміття відколи пішов на пенсію – років з вісім уже. Змалку щось пишу і малюю. Я інтересна лічность. Працюю для людей, для блага. Це в мене народна творчість така. Комусь подобається, комусь ні. Але мені задоволення.

 

Все роблю зі сміття, з підручних матеріалів, з відходів.

В моїй майстерні біля гаража – купа нарізаного на столі пластику з пляшок, каністр, килимків для витирання ніг, ресор і арматури. Мені люди кажуть: "Що ти збираєш всяку фігню?" А подивіться, що я з неї роблю.

Оце в мене останній крик моди – лебеді. Приварені на підставці з коліс. Ресора внизу, арматура метр 20. Пропалив на колесах діри, ресору на болти встановив, приварив арматуру на дві дірки. Зробив шиї зі шлангу з автозаправки. Важать кілограмів 30-40. Зробив їх уже штук тридцять.

Лебедів просять робити на весілля. Приїхала машина з Житомира. Молоді стали: "Дядюшка, можна сфотографуватися біля лебедів на дворі?" Кажуть: "На, дєд, тобі 50 гривень, зробіть нам лебеді такі". На перших сто років їх вистачить. Це ж краса життя.

Люди стають, фотографуються. Кажуть: "Зробіть нам лебедів. Скільки воно коштує?" А я з гумором кажу – 999 гривень. Привезли – на. Забрали і пішли. Я не хочу на цьому заробляти. У мене просто народна творчість така. А що я зроблю, коли я такий?

 

Лебеді ми вже роздали людям – і в Черкаси, і в Монастирище, по всьому Жашківському районі.

Зробив пластикове поросятко з каністри. Беру кришечку від каністри, б'ю дві дірочки посередині, і маємо п'ятачка. Натуральна свиня получається з рилом червоним. Пофарбував аерозольною фарбою. Заповнив свиню землею, в неї квітки саджу. То та спина вся росте в квітках. Воно собі не плаче, не хрюкає. 40 хвилин роботи - та й забери.

Ставлю на клумбі пластикові квіти. Серцевина квітки – з пробки від пакетика з гірчицею. Стебло – з душового шлангу, з арматури. Це все краситься. Головне щоб фантазія була.

Соняшники зараз нема з чого робити. Не можна найти жовтих каністр. У мене в майстерні ще залишились. Я як тільки побачив який мусор, який лежить без надобності, відразу використовую. Для соняшників мене інтересує зелений і жовтий колір. Беру каністри з-під бензину. Для листочків на соняшники маю штамп, трафарет, і вирізаю по ньому. Я соняшники під кутом ставлю, щоб коли вітерець дує, вони крутилися. Люди дають гроші: зробіть нам три соняшники. Кажу: "Мені не нада грошей. Скільки вип'єм, стільки й заплатите". Взяв бутилку пива і по сто грам випили. Що ж ти будеш з людей брати, як воно швидко робиться – вспівай тільки забирати. Мусор, але його треба вміти робити.

Вхідні ворота обшив настільною клейончатою скатертиною з малюнком соняшників. На 5 років хватає. Соняшники кругом у нас ростуть. То і хай будуть і на воротях.

Оце знаєш, скільки труда оце во зробити ворота. Нарисував малюнок крейдою, а потім по ньому вариш метал і робиш.

 

Ото на воротях павичі з пляшок з-під кефіру молока. Хвіст йому із компакт-дисків зробив, а голову з кефірної бутилки. Я спеціально фонар на вулиці повернув так, щоб світило на павичів вночі падало. То воно всю ніч світиться, а коли вітер, то й крутиться. Бо на основу поставив велосипедні колеса. Здається, наче ті голуби і павичі літають.

Виноград уже й сам не радий, що зробив. З пузирків для аерозольної краски. Насадив їх на проволочку. Штучний виноград почепив, а потім справжній поруч виріс сам.

Настромляю на спицю з велосипеду бутилку під прямим кутом. Маленький вітерець - і це все мелькає.

Люди дивуються: "Як це зробити з бутилки листки?" Я розрізаю її ножицями. Три секунди діла. Це ж природа, воно крик душі. Такого тут нема ніде.

Мороз на все це не впливає. Вночі свєт горить. Дітки йдуть, дивляться, що воно таке.

Я стільки виробів не маю, скільки я їх віддав людям. Я не хочу на цьому заробляти. Просто треба, щоб було давлєніє і своє мнєніє.

Торік, коли мені було 75, я собі на ювілей зробив свій портрет з дрібної проволки. У військовій формі. Я ж старший лейтенант. Зробив з радянською зіркою, гербом – як було раніше. Проволочка з металоприладів - з посилювачів, з динаміків. Стрижеш її, з неї наклеюєш на полотно, по кольорах розкладаєш. Зверху покриваю лаком. Це дуже копітка робота. Зате воно вічне. Компонував цей портрет два тижні.

 

Жінка уже не сварить, що так багато вигадую. Вже привикла, що цілий день можу сидіти і щось крутити.

Люди зараз не люблять прикрашати хати, на жаль. А людина має творити. У мене є вільна хвилина. Я собі сів і щось майструю. Все мусить бути красиво. Я не люблю вистригати газони. Сірий забор – це тюрма. Я люблю квіти – і живі, і штучні. І соняшники мої пластикові не треба поливати. Біля хати зробив гриби – ніжки з пляшок і труб, в шапочки з мисок. Пофарбував у коричневий.

Взяв кусок душового шлангу – зробив стовбур пальми. Листя – з пляшок. Все ж валяється. Його тільки пусти в діло.

Люди, які не вміють такого скомпонувати, на мене сердяться і сміються. Є люди, які кажуть – що він дурниками займається? А я вмію і так собі живу, вніманія не обращаю ні на кого.

 

Гарно, що хата моя стоїть на підвищенні і перехресті. Я люблю поїздити, взяти десь якийсь мішок. Мені голова колгоспу каже – ми бачимо, що ти везеш. А я йому кажу: я на горі живу, то бачу, що ви везете. Що вкрали, те й везуть – буряки, жом якийсь, таке.

Завжди мав справу з технікою, з музикою і з віршами. "Тичина" мене прозивають. Ще коли в школі вчився, на одному плакаті було написано: "Ленін в наших серцях". А я знизу дописав: "І в печінках".