Дана речовина значно перевищує за ступенем токсичності таку відому отруту як сулема. З проблемою масового отруєння метилртуттю ще 50 років тому зіткнулися японці, в чиєму харчовому раціоні переважають страви з риби та морепродуктів. У результаті в людей, які споживали ці морепродукти, розвивалося захворювання, що характеризувалося складним неврологічним симптомом, у новонароджених дітей спостерігалися пороки розвитку (зокрема, була виявлена надзвичайно висока частота потворності). Останнє пояснюється тим, що ртуть легко переходить через плаценту, і рівень концентрації ртуті в головному мозку ембріона спостерігається всемеро вище, ніж у матері. Відтоді випадки отруєння були зафіксовані практично у всіх куточках світу.
Може виникнути питання, а звідки взагалі беруться сполуки ртуті в тих районах, де немає ні заводів, ні інших об`єктів, що забруднюють навколишнє середовище. На сьогодні тільки викиди металевої ртуті в атмосферу становлять понад 6000 тонн на рік, з яких 2500 тонн припадає на природні джерела - вулкани, лісові пожежі.
Взаємодіючи в атмосфері з кислотними дощами, елементна ртуть перетворюється на неорганічні солі ртуті, які, осідаючи в річки, моря і болота, перетворюються на метилртуть. Це відбувається в природних умовах біохімічним шляхом і одне з пояснень даного процесу полягає в тому, що утворення метилртуті є своєрідною детоксикацією, що приводить до позбавлення від неорганічної ртуті шляхом її переведення в органічну форму, яка володіє більшою рухливістю у водних екосистемах. Відомо, що неорганічна ртуть мітилірується в певних кількостях не тільки водної товщі, а і в донних відкладеннях, у грунтах, а також у кишковому тракті та шкірі риб. Метилртуть із водного середовища активно акумулюється фітопланктоном, який є їжею для зоопланктону, яким переважно харчуються риби.
Вже понад чверть століття тому виявлено, що металева ртуть і хлорид ртуті, знаходячись у водному середовищі, адсорбуються тканинами риб, причому металева ртуть поглинається вп`ятеро швидше завдяки високій розчинності в жирових тканинах. Але метилртуть ще небезпечніша, оскільки володіє вищою порівняно з неорганічними формами ртуті здатністю проникати в організм (у ссавців поглинання з їжі метилртуті відбувається практично повністю), а ось виводиться з організму значно повільніше, ніж інші сполуки ртуті. Це і призводить до яскраво вираженої властивості метилртуті накопичуватися в організмі. Період напіввиведення метилртуті у людини сягає 200 діб, повідомляє kp.ua.
2 
1
Коментарі