Микола Громов живе на цвинтарі у землянці

Фото: Фото: Ольга Камєнєва

На цвинтарі села Новосілки Києво-Святошинського району столиці живе 73-річний безпритульний Микола Тимофійович Громов. Чоловік вирив землянку за кілька кроків від кладовища. За 23 роки оббив її вагонкою, утеплив дошками і цеглою. Матеріали чоловік купує у місцевому магазині. Гроші заробляє доглядом за могилами на кладовищі. Громов родом із Сибіру, звідки саме — не зізнається. Каже, що працював каменярем у сибірському гуртожитку.

"Якось один армяшка, тоже камінщик, по п'янці сказав: "А пішли циган різать, вони наших дівчат лапають". Я, канєшно, не согласився, сказав, що різать – погано. Але вони все одно зарізали чоловік десять. А я в своїй комнаті сидів, абсолютно трезвий, книжку читав. Коли це — стук-стук! — міліція, на допрос визивають. І я, хоть абсолютно не винуватий, утік", - розказує Громов.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У приміських селах не дають ховати городян

Спочатку переховувався у Криму, там познайомився із дніпропетровкою Вірою, яка приїхала на відпочинок. Переїхали на Дніпропетровщину, народили трьох дітей. Молодшому Олексієві зараз 42 роки. Середній Вікторії 43. Старшій Наталі 46. Двадцять три роки тому сина Олексія забрали в армію. Він загубив ключі від армійського сейфу, хлопцеві загрожував дисбат. Громов позичив у зятів 1 тис. карбованців і поїхав до Києва давати взятки синовому начальству. Але замість того купив гірську смолу мумійо і почав нею торгувати в центрі Києва.

"Не брали, - пригадує Микола Тимофійович. - То купив стержні для ручок. В один день дєньгі кончились і за жилльо платить нада. Позвонив старшій дочці. А вона намікнула, мол, папа, ти тут не нужен. Шо дєлать? Купив на копійки, шо остались, лопату, тачечку, вийшов на остановку і сів у первий попавшийся автобус. Він мене привьоз на кладбіще."

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Стидно, що він бомжував, а ми, сестри, не могли помогти". Рідні та друзі Олеся Ульяненка зібралися на могилі письменника

Електрики в землянці немає. Воду чоловік бере з цвинтарної колонки. Розбив 70-метровий город і вирощує на ньому перець, картоплю, моркву та огірки. В озері поряд із кладовищем ловить рибу і сушить на зиму. Ночами, запевняє, пише книжку під назвою "Я расщепил атом ЧЛК". Про те, що усі міста треба знести з лиця землі. Лишити тільки села. Бо справжня професія людини — селянин.

З родиною, запевняє, бачитися не хоче. "Жінка — алкоголічка, діти — безнадьожно іспорчені. Мені й тут харашо", - каже чоловік.