Львів'янка Віра Гой, 26 років, колекціонує листівки з різних країн світу. Отримує їх від незнайомих людей. Так само на чужі адреси відсилає поштівки і вона.
Як розповіла дівчина Gazeta.ua, вона уже 1 рік і 5 місяців є учасницею руху посткросінг.
"Спочатку треба зареєструватися на спеціальному сайті. Біля аватарки пишеш кілька слів про себе та побажання, які листівки хочеш отримати. Опісля на електронну пошту приходить повідомлення із п'ятьма адресами людей, що раніше зареєструвалися. Коли відправляєш першу листівку і адресат її отримує, він про це пише на сайті. Кожній поштівці присвоюють номер, тому це легко простежити. І тоді твою адресу теж включають у переписку, ти отримуєш листівку від когось. Далі за кожну відправлену тобі надходять контакти нової людини", - пояснила Віра.
У своїй колекції львів'янка має уже поштівки не лише з Європи та Азії, а й з Африки, Північної та Південної Америки. Зібрала близько трьох сотень листівок із різних країн. Зберігає їх у двох великих альбомах для фотографій.
"Найціннішими вважаються ті, які надходять із країн, де мало учасників посткросінгу. Наприклад, із Вірменії. Хоча для мене всі цінні. Я взагалі пошту люблю, а відколи перейшла на електронну, за традиційними листами дуже сумувала. Тому посткросінг – це моє. Спочатку інших посткросерів просила, щоб мені надсилали чорно-білі поштівки, їз зображенням страв, акторів чи визначних місць іншої країни. Перед святами замовила листівки на новорічну тематику. Була здивована, що навіть у Малайзії та на Тайвані святкують Різдво – отримала привітання звідти. Цікавими є не тільки фінський Дід Мороз на листівці із Фінляндії, а навіть оригінальні святкові марки, наклейки. Один американець прислав замість листівки кілька фотографій відомих людей – зробив їх власноруч зі штрихкодів", - зауважила вона.
За словами Віри, дуже часто у листівках пишуть лише кілька слів, як-от "щасливого посткросінгу".
"Буває і навпаки – на листівці не залишається вільного місця, бо дрібним почерком написана чиясь історія. Одного разу мені з Голландії написав цілий клас. Причому своє послання діти записали спершу англійською, а потім з допомогою електронного перекладача продублювали текст і українською. Звичайно, при такому перекладі багато недоладностей, але все одно було дуже приємно отримати його", - усміхнулася дівчина.
3 
1
Коментарі