33-річний Іво Чоповський – найменший у світі актор. Це зазначено в Книзі рекордів Гінеса. Знімається в Голівуді, Європі, Україні, Росії. З ним зустрічаємося в його квартирі в Новій Каховці, що на Херсонщині. Господар галантно артистичним жестом запрошує до помешкання. Пояснює, що часу вділить небагато – друзі запросили на уродини.
"Купили квартиру ще в 99-ому році, відразу як повернулися з Канади, – пояснює Іво. – Зразу ж заходилися усе переробляти. Зверніть увагу на двері – там і дверний замок, і вічко донизу опущене".
Демонструє низькі маленькі меблі. Їх спеціально зробили на замовлення в Торонто.
"Переробляли „під мене" – опустили усі крани нижче, аби я не тягнувся, плиту, газ до плити, мийку, унітаз, розетки, – показує. – Зараз планую ще трохи вікна „опустити" донизу, хоча б на 10 сантиметрів, бо для мене зависоко", – усміхається господар квартири.
Декілька крісел в квартирі звичайного розміру – це для гостей. Іво запрошує сідати.
"Я сам родом з Івано-Франківщини, з села, – розказує про себе Іво. – Народився в звичайній сільській родині. Батьки в мене звичайного зросту – десь під 160 сантиметрів були. Я в десять років був тільки 60 сантиметрів. Якось до сусіднього села приїхав театр „Феномен" з його керівником Леонідом Овсянніковим. Там виступали люди маленького зросту. Мене батьки повели до Овсяннікова. Він запропонував взяти мене на навчання до театру. Так в 10 років я подався з театром".
Іво пропонує випити чаю. Наливає в мініатюрні чашечки. Пояснює, що любить мініатюрні речі, тому й посуд вибирає маленький.
" Іво – це в мене псевдонім. Справжнє ім'я – Іван. Керівник „Феномену" мені замінив батька. Ми й досі з ним разом, навіть живемо через поверх. Якось мій названий батько здибав старого знайомого Іво Бобула. Той теж все життя був Іваном, а потім став Іво, мовляв – це сприяє естрадній карєрі. Я теж Іван, вирішили й собі спробувати стати Іво. Так з'явився мій псевдонім".
В театрі Іво став артистом кіно, естради та цирку. Постійно гастролювали, знімалися.
"Розумієте – маленьких людей насправді мало, – з серйозним виглядом пояснює актор. – А часто буває, що саме вони й потрібні".
Коронний номер Чоповського – балансування.
"З номером взагалі вийшло все випадково. Якось взяв кілька пляшок від шампанського, поставив одна на одну, зверху дощечку примостив і намагався втримати рівновагу. Перший раз вдалося на кілька секунд. Потім знов спробував, і знов – з якоїсь спроби таки все вийшло".
1997 року Іво Чоповський разом зі своїм названим батьком Леонідом Овсянніковим їдуть до Канади. Чотири роки жили там.
"Встиг багато попрацювати. Знімався в фільмі „Твін Пікс" та „Ідеальний шторм", – згадує Іво. – Зйомки за кордоном дуже сподобалися. Там все не так, як у нас. У нас на кіностудіях буває день можна висидіти й прочекати весь процес, доки справа не дійде до зйомок саме зі мною. За кордоном – пройшов у студії кастинг, привезли на знімальний майданчик, зразу відзняли мої сцени – і я вільний. Так з Девідом Лінчем і працювали. А взагалі-то мене за кордоном люблять. Зараз буває виїжджаю до Європи – запрошують зніматися в рекламі, в ролі хочуть бачити тільки мене. З вітчизняними зірками багато працював. Мене і „Маски – шоу" знають, і з Іллею Ноябрьовим працюємо, і з Миколою Вереснем. Знімався в кліпах Камалії, „Чорнобривців", Ассоль, „Рефлекс". Нещодавно від Білик та Повалій телефонували".
Про Канаду згадує з усмішкою.
"Розумієте, там таким як я – краще. До людей ставляться, як до рівних, ніхто пальцем не тикає. Але все награно. До тебе ввічливі, уважні, але воно все не справжнє. Там до такого звикли. Тут краще – бо відчуваєш щирість. Та й традиції, мова все-таки наша. Почуваєшся комфортніше".
Запитую в артиста про найкумедніші випадки, котрі траплялися в зв'язку з його маленьким зростом. Іво починає сміятися. Пояснює, що їх стільки було, що всі й не запам'яталися.
"На митниці часто, як їдемо на гастролі таке трапляється: в автобусі їде певна кількість людей. Митники знають скільки має бути паспортів. Мене за дитину сприймають, паспорта не запитують. А потім починають весь автобус обшукувати – де ще один пасажир. А з ДАЇшниками – завжди умора. Наші, місцеві, вже мене знають. А як десь в іншому місті їду на своїй автівці, спочатку шокуються, що, мовляв, дитина за кермом, а потім наздоганяти починають".
Пригадує про випадок, що стався у 18 років, коли театр їхав на гастролі до Угорщини.
"Доки всі ці катавасії з документами проходили, я підійшов до бару, взяв алкогольний коктейль, закурив. А за мною два мужики сиділи, як підскочили, й давай до мене - виховувати. Почали зі слів, що ж ти, дитинко, в твоєму-то віці... Я їм документи свої показав, познайомилися. Виявилося – це начальники нашої й угорської митниці. Мені зразу фруктів з солодощами корзину принесли, до самої Угорщини нас ніхто не спиняв."
А взагалі раніше часто було – виходжу з автівки з Овсянніковим, закурюю цигарку і якась бабуська зразу підскакує до нього з претензіями – що ж це ви, тато, так дитину виховуєте. На кілька хвилин нам обов'язково доводилося затриматися".
Про особисте життя актор розповсюджуватися не хоче.
"В мене проблем з жінками ніколи не було. Я коли довгоногих красунь заводжу до бару й пригощаю – бармени в шоці. Але, щодо серйозних стосунків – хочу дівчину маленького зросту. Зараз зустрічаємося. Як усе вийде – потім розкажу".
2 
1
Коментарі
1