Веломайстер Валерій Десятник, 25 років, власноруч зварив більше десятка кастингових саморобних велосипедів. До цього він кілька років працював журналістом.
- Мене з дитинства впирали мотоцикли, автомобілі, велосипеди. Але не просто красиві, стокові з заводу, а кастингові, саморобні речі. Вечорами ми з другом вигинали труби, носили до зварювальника - показували йому пальцем, де що зварити. Потім навчилися зварювати самі, на Куренівці, в чужому гаражі. Варили напівавтоматом вуглекислотним - це зварювальний апарат, який є на кожному СТО. Він не кидає шлаку, шов виходить красивий, чистий, акуратний. Майстерня наша була на балконі мого друга - дуже великий, мабуть, квадратів 50. Потім виняйняли гараж на Виноградарі, відкрили власну майстерню. Уже три роки її тримаю. Друзі жартують, що можу перетворити на велосипед навіть шафу, холодильник чи міксер.
- Який велосипед зварив першим?
- "Мольфар". Цей велосипед з кермом вище голови я зробив 4 роки тому. У когось випала з вікна, чи то її викинули, рама "Салюта" 1988 року випуску. Консьєржка принесла її мені, знаючи, що я люблю велосипеди. Шкода було її викидати. Вирішив зібрати велосипед. Спочатку доволі звичайний - щоб просто їздив. З певними стилістичними збоченнями - заднє колесо маленьке, переднє велике. Потім зрозумів, що виглядає не стильно: просто накидані якимось коктейлем незрозумілим деталі від різних велосипедів. Підняв кермо на рівень голови. Приварив труби. Руки тримаєш на рівні очей, коли їдеш. Насправді дуже зручно. Я без пригод доїхав на ньому до Кончі-Заспи і назад. "Мольфар" - велосипед вихідного дня, відпочинковий. Він цікаво валиться на бік: щоб розвернутися, повернути кермо - треба розвернути його всім корпусом. Мольфарик зручний тим, що невеликий і складається вдвоє - його можна залишати ночувати на чужих квартирах, у громадському транспорті спокійно провожу його "зайцем". Якщо зламається десь у глухому селі, знаю, що точно знайду запчастини до нього у місцевих магазинах.
- На якому їздиш щодня?
Зву його "Алігатор". Коли він ще не був іржавим, я називав його "Revo" - за кольором слабоалкогольного енергетичного напою, який ми пили в майстерні.
Вирішив зробити його 4 роки тому, коли нудився на військовій кафедрі. Мріяв не з готової рами, а з нуля свій. Тоді я фанатів, як і зараз, по рет родах - саморобних іржавих автомобілях. Такі були популярні в Америці після війни. Їх робили з кузовів, двигунних баків. Машина виглядала трешовою, але при цьому ідеально їздила. Вирішив зробити собі такий велосипед. Не люблю вилизані комерційні вели. Суспільство чомусь думає - чим охайніший і лакованіший вел, тим кращий. Я не фанат зовнішнього вигляду, мені важливі технічні характеристики. Хотів, щоб видно було, що він зроблений руками, щоб помітно було зварні шви.
Тут все або знайдене на смітнику, або подароване. Труби колись були стільцем з торговельного центру, нижня труба - це дві ніжки від стола з торговельного центру "Метроград", зварені сендвічоподібно, кермо - перегнуті ніжки стільця, також старого. Задні пера - від велосипеду "Україна". Рама - труба, яку я вигнув. Передня частина, консоль - це возик з супермаркету. Насправді я не всі вели так роблю. Для більшості малюю ескіз, закупаю на металобазі метал і потім його зварюю. Але тут хотів зі сміття зробити гарну річ.
Важить 25 кілограмів. Це небагато. Довгий ланцюг зробив з двох. Раз обірвався тросик передач, але я зафіксував болтом і доїхав без передач додому.
Якщо з гори їдеш, можна перехилитися, і він треться об асфальт "коліном", пускає іскри.
Їжджу на ньому щодня уже три роки. Люди дивуються, що він і ліс бере, і легеньке бездоріжжя, і дальняки за місто. По роботі теж на ньому мотаюся. Реагують зазвичай неадекватно. Менеджер середньої ланки на якомусь кредитному лайні на світлофорі зупиняється і каже мені: "Твій велосипед небезпечний, тому що надто низький", мовляв, не видно на дорозі. Я йому відповів: "Мене такий мудак, як ти, збив, коли я був на високому скутері". На цьому велосипеді я жодного разу в аварію не потрапляв. Я хотів би, щоб він був ще нижчим. Бажання бути нижчим - це бажання бути ближче до своїх коренів, до землі, до предків.
Радує реакція пенсіонерів. Кажуть: "Круто, молодець: що не бухаєш, а руками щось робиш". Найчасніше просять проїхатися підвипивші гопніки. Таким не дозволяю.
- Які велосипеди личать жінкам?
- Міські. Дівчаткам хочеться, щоб велосипед був красивий. З гірського неможливо зробити красивий велосипед. Він брутальний за своєю природою. Агресивна посадка, широченні покришки. Розчулює, коли дівчата фарбують його в рожевий, стрічечки зав'язують, чіпляють солом'яну корзиночку, щоб зробити ніжнішим. Своїй дівчині я переробив її велосипед: пофарбував у блакитний, поставив солом'яний кошик, болти і гайки замінив, захистив спиці, щоб вона могла їздити у довгій спідниці.
- Чи замовляють велосипеди, на яких можна їздити лежачи?
- Друг замовив мені такий. На ньому можна їздити на далекі відстані, брати великі вантажі і не втомлюватися, бо крутиш педалі практично лежачи. Такі моделі називаються "лігерадами". Кермо буде в нього під сідлом. Це велосипед для прямих трас, для дальнобоя. Такі велосипеди - це річ глибоко індивідуальна. Якщо зависоко підняти сідло під зріст власника, зникне весь стиль.
- Які переваги велосипеда з двигуном?
- Мотовелосипеди значно легші і зручніші за популярні зараз електровелосипеди. Електровелосипеди важать більше 40 кілограмів, що вже не робить їх велосипедами. А запасу ходу вистачає кілометрів на 30. Плюс вартість акумуляторів, які треба міняти раз в сезон, близько 2 тисяч гривень. А заряджати їх треба практично кожної ночі. Якщо у тебе десь за містом сяде акумулятор, то ти як на велосипеді звичайному додому не доїдеш. А 40 кілограмів тягнути на ногах важко.
Потужність старого двигуна на моєму мотовелі - одна кінська сила. Я її не піднімав через те, що в мене не піднімається рука пиляти старі механізми. Нове щось можу пиляти з задоволенням. Якщо мені привозять старий вел хоча б 70-х років і кажуть "ріж", відмовляюся. Різати можу рами 80-х і пізніші, - вони уже не такі якісні, як старі. Старий метал дуже надійний.
Мені важко зрозуміти - чи то люди так люблять екологію, чи не люблять себе - що чомусь надають перевагу електровелосипедам. Якщо люблять екологію, то добре. Якщо люблять швидкість і бухло, то погано. Знаю багато випадків, коли напідпитку сідали за кермо електровелосипеда і розбивалися. Бо цей велосипед здатний розігнатися до 50 кілометрів на годину.
- Хто купує кастингові велосипеди?
- Всі мої замовники, які їздять на радикальних велосипедах, - це мої друзі. Моделі придумував спонтанно, і продавав їх по собівартості - суто вартість запчастин і зварювального дроту й газу. На вулицях своїх велосипедів чомусь не бачу. Було б класно одного дня років через 10 зібрати всі і зробити виставку.
5 
1
Коментарі
1