— Син заходився знайти такі кактуси, яких би ні в кого не було. Мусила їхати й шукати. Тепер маємо снігові кактуси, схожі на сніжки, — розповідає киянка Юлія Трохимчук, 33 роки. — Голки у них бувають різного розміру. В одних видів довгі, як кинджали, в інших — дрібні. Зверху покриті тонкою павутиною. Здалеку здається, що то пухнасте покривало.
Вирощування цих рослин стає популярним у Європі. Вони називаються мамілярії, і на відміну від решти кактусів, усі цвітуть. Бувають жовтого і рожевого кольорів, рідше — червоного. Горщик має стояти на вікні з південного боку. Дефіцит сонця веде до витягування і викривлення рослини. Такі кактуси чутливі до найменшого застою вологи, тому можуть загнивати корінці. Треба їх полити. Вода збіжить у піддони і її слід відразу вилити. У ґрунті залишиться потрібна кількість вологи.
— Коли поливаю, то прихиляю склянку з водою аж до самого ґрунту. Інакше білий пух зіб'ється в брудні грудки. Помірна вологість та багато сонця — все що треба.
Пересаджує мамілярії рідко, коли вже зовсім немає місця в горщику. Для цього потрібен ґрунт для кактусів. Рослини не бояться відкладання в ґрунті солей кальцію. Навпаки, люблять таку підживку, тому посипає землю меленою яєчною шкаралупою.
— Мрію посадити вдома їстівний кактус. Побачили кілька років тому, коли їздили в гості до дядька в Крим. Там він росте без накриття весь рік. Називається опунція, або драконовий фрукт. Його плоди збирають пінцетом. Дрібні колючки знімають ножем під теплою водою. За смаком нагадують чи то полуницю, чи то смородину. З цих плодів роблять варення.
3 
1
Коментарі