48-річна Ніна Мельничук із Жашкова Черкаської області удвох з чоловіком Миколою обробляють 40 соток городу. Майже все засаджують картоплею — передають у Київ дітям. За місцевою традицією — першу лунку під картоплю має зробити чоловік. Мусить копнути, потім ударити заступом навхрест, щоб роботу починати з Богом.
— Ще шкаралупу з освячених на Великдень яєць виносять на город, — каже жінка. — Від старих людей чула, радять удобрювати город гноєм від своєї скотини. Тримаю двох свиней і корову, тож маю з чого збирати. Але в те повір"я мало вірю.
77-річна Неля Бузько з Косівського району на Івано-Франківщині розказує інше повір"я. До Великодня у них випікають сирних коників. Господині беруть кілька жмень землі з межі. Додають води й теж ліплять коників. Висушують у печі чи духовці, кладуть у святковий кошик поряд із наїдками, освячують. Після свята несуть на грядки — випускають. Коники мають оберігати врожай від всілякої напасті.
— Наші пращури в оригінальний спосіб підвищували врожайність будь-якої культури. На зораній ниві кохалися. Це символізувало плодовитість, — розповідає 29-річний Костянтин Бачицький із райцентру Тетіїв на Київщині. — Сам не пробував, — сміється. — Але від знайомих знаю, що й такі оригінали бувають.
Жителі села Верхній Ясенів Верховинського району на Івано-Франківщині за врожаєм ідуть до місцевого знахаря 80-річного Михайла Нечая. Якщо на село насувається негода — громада звертається до ворожбита.
— Дід Нечай уміє негоду спинити, — говорить Марія Гмизь, 32 роки. — Аби картопля родила, радить розмовляти з нею, щойно рослина вилізе із землі.
1 
1
Коментарі