— Купила саджанець півонії Джулія Роуз, бо стало цікаво. Не вірилося, що квітка може змінювати колір, як хамелеон. Виявилося, це правда. Глянеш на кущ, а там половина квітів — одного кольору, половина — іншого. Дуже ефектно. Сусідки в чергу стають, щоб саджанець їм виділила, — розповідає 64-річна Наталя Борисюк із Херсона.
Півонія Джулія Роуз цвіте з травня по липень. На великих кущах дає більш як 30 бутонів. Квітки змінюють забарвлення у міру розпускання.
— З насичено-малинових стають коралово-рожевими, потім ніжно-персиковими й на кінець жовтими з рожевуватими краями. Бутони розпускаються неодночасно, тож на одному кущі є квітки різних кольорів. Видовище вражає.
Квітки півонії Джулія Роуз не надто пишні. Однак за правильного догляду можуть досягати в діаметрі 20–25 см. Довго не осипаються. Пахнуть приємно, ненав'язливо. Листя велике. Зеленим лишається до пізньої осені.
— Розростається доволі швидко. У мене її п'ять кущиків. Найстарший завширшки з півтора метра, або й більше. Йому років сім. Решта — молодші. У ширину сягають близько метра. Висота — 70–80 сантиметрів. Стебла міцні. Коли кущ цвіте, навіть не прогинаються. Тому й підв'язувати немає потреби.
Рослина добре переносить морози. Не хвороблива. Любить сонце й затишок. У тіні не цвіте.
Найсприятливіший сезон для посадки півонії — осінь.
— Щоб саджанець добре вкорінився й прижився, треба півтора місяця. Навесні може не вистачити часу — надто швидко теплішає. Однак холод теж не на користь, тому восени потрібно встигнути до настання холодів. Я саджала в період бабиного літа, у жовтні.
Для півонії Джулія Роуз слід обрати місце з мінімальною загрозою підтоплень. Це має бути сонячна ділянка з пухким ґрунтом, захищена від сильних вітрів. Посадкову яму готують заздалегідь. В ідеалі — за тиждень.
— Це необхідно для того, щоб земля встигла просісти. Якщо часу чекати немає, можна садити в той самий день. Однак тоді треба обов'язково добре утрамбувати землю, перш ніж заглиблювати в неї саджанець.
Від надміру вологи коріння Джулії Роуз загниває. Тому важливо зробити хороший дренаж у посадковій ямі. Підійде суміш битої цегли з піском. Товщина шару — не менше 10–15 см.
— Посадкові ями робила глибиною сантиметрів 80. Поверх дренажу засипала їх наполовину поживною сумішшю: городня земля впереміш із перегноєм, 200 грамами деревного попелу, такою ж кількістю суперфосфату й склянкою вапна.
Перед посадкою замочувала коріння саджанців у дезінфекційному розчині, попередньо обрізавши ушкоджені частини. Для приготування розчину 10 грамів марганцівки розмішувала в 10 літрах води. Після замочування давала корінню просохнути, після чого присипала його деревним попелом.
Далі акуратно поміщала саджанець в яму й присипала землею з городу. Стежила, щоб над нижніми бруньками лишилося не більш як 3–5 сантиметрів ґрунту. Бо якщо занадто глибоко посадити, цвітіння не дочекаєшся. Землею акуратно притискала руками, щоб не пошкодити коріння. Потім поливала й прикривала опалим листям.
Для поливу слід зробити довкола куща невеликі канавки на відстані 25–30 см від стебел. Лити воду слід саме в них.
У спеку півонії краще поливати прямо під коріння, не зволожуючи листя. За сухої погоди поливають рясно кожні 7–10 днів.
— У воду для цих півоній час від часу додаю трохи деревної золи. Це добре підживлює. Також навесні підгодовую мінеральними й азотними добривами. Сиплю їх зовсім небагато — цей сорт надміру не любить. Улітку й восени періодично підсипаю компост.
У перший рік після посадки бутони з півонії слід обірвати ще до розцвітання. На другий — лишити один-два пуп'янки. Це допоможе кущу набратися сил.
— На третій рік буятиме пишним цвітом. Мене родичка не послухала, так тепер лікті кусає. Її Джулія Роуз і бутонів дає мало, і після розпускання вони миршаві.
1 
1
Коментарі