— Айву люблю найбільше з усіх фруктів, — розповідає Ольга Клепач, 61 рік, із села Дунковиця Іршавського району Закарпатської області. — Шукала спеціально де її купити, щоб мати варення і консервовані компоти. Такої смакоти ніколи не вийде з яблуні чи груші. Як добре виспіє, то й терпкість проходить.
Вирощує сорт Марія. Плоди достигають у кінці жовтня.
— Найкраще плодоносять 4-річні гілки. Старші гілки зрізую, від них користі немає.
Дерево просте в догляді. Головне — вчасно обробити. Тому обприскую препаратом Конфідор максі у квітні до цвітіння та після — у травні. Весною зрізую підмерзлі, засохлі гілки, молоді пагони, що загущують крону. Роблю це гострим секатором, зрізи замащую садовим варом.
— Раніше айва росла в південних регіонах. На решті території України вимерзала. Зараз вивели сорти, що ростуть у всіх областях, — розповідає Світлана Клименко, 50 років, із Національного ботанічного саду імені Миколи Гришка НАН України. — Айва — найкраща підщепа для груші, горобини і глоду. Ці рослини між собою родичі. Живці можна купити в Інституті чи в розплідниках.
У ботанічному саду вивели п'ять сортів: Подарунок онуку, Студентка, Академічна, Марія та №18 Кащенка. Вони різняться за вагою, формою плодів і складом пектинових речовин, за які айву найбільше цінують. За допомогою пектину роблять мармелад. Сорт Марія дає найбільші плоди, до 900 г. У решти сортів — до 300 г.
Айва виростає 2,5–3 м заввишки. Зацвітає у перші тижні травня. Тоді вже немає весняних приморозків. Дерево плодоносить 70 років. Достигають плоди в середині жовтня. М'якуш жовтий із солодко-терпким смаком.
— Дерево висаджують навесні до розпускання бруньок або восени. Тоді встигає прийнятися до початку морозів. Айва росте на будь-яких ґрунтах.
Радить викопувати яму більшу за розмір кореня. Приблизно 60х60 см. Змішати землю з ями з відром перегною або компостом. Додати 150 г суперфосфату і 40 г сірчанокислого калію. Саджанець поставити у центрі і засипати до середини приготованим ґрунтом. Вилити 20 л води. Коли вона вбереться, заповнити землею доверху.
— Пристовбурове коло "запечатують" перепрілою тирсою. Свіжу не варто брати. Можна замінити скошеною травою, яка разом і слугуватиме органічним добривом. Так повернемо в землю те, що з неї винесли, — наголошує науковець.
1 
1
Коментарі