15 серпня 1980 року Генрика Кшивонос зупинила свій трамвай просто на перехресті у центрі Ґданська й заявила, що нікуди далі не поїде. З цього епізоду в Польщі розпочався загальнонаціональний страйк і, як вважають історики, народження "Солідарності".
Генрика Кшивонос, себто, по-нашому, Кривоніс, народилася в тюрмі, виростала у сиротинці, з юних літ мусила працювати, щоб утримати себе й молодшу сестру. У 19 років вивчилася на водія трамвая. У той пам"ятний день, коли розпочався загальний страйк, їй було 27. Ми — ровесники.
Я не знаю, чи стало б і мені відваги отак зупинити серед міста трамвай і сказати всім пасажирам, усій країні: все, баста, годі. Генрика каже, що вагалася цілий день і що до останньої хвилі не мала певності: як зреаґують пасажири? Зчинять ґвалт? Загукають поліцію? Надають по шиї?
Пасажири зааплодували. Але то були польські пасажири.
Під час катувань втратила дитину. Більше народжувати не змогла
Під час військового стану Генрика поширювала підпільні видання. Врешті місцеві убеки, по-нашому — есбеушники, її заарештували. Була вагітною. Під час катувань втратила дитину. Більше народжувати не змогла. Відважилися з чоловіком удочерити дівчинку. Потім усиновили хлопчика. Потім, коли чоловік несподівано отримав від родичів із Канади невелику спадщину, створили з ним сімейний дитячий будинок. Провадять його донині. Політикою Генрика не займається. Але, коли треба, приходить на з"їзд "Солідарності" й ріже правду-матінку в очі своїм колишнім колегам. Не боїться нікого, навіть Валенси.
Вона знає, що солідарність — це не лише відвага зупинити в потрібний момент трамвай, щоб підтримати страйкарів. Це ще й уміння, коли осяде пил, повести той трамвай далі.
3 
1
Коментарі
4