Мій малий народився 12 квітня. Тоді це ще був День космонавтики. І багато хто й досі вважає, що його назвали Юрком саме з цієї нагоди. Насправді ж його назвали Юрком на честь його діда, мого батька.

Син належить до покоління, котре здебільшого вже не знає, ані що таке День космонавтики, ані хто такий Юрій Ґаґарін. Хоча, звісно, Ґаґарін заслуговує кращої пам"яті, ніж усі ті ульянови-леніни та артьоми-дзержинські, котрі й досі ще бовваніють по всій Малоросії.
Натомість донька, котра старша за брата на цілих чотири роки, застала увесь репертуар совєтського аґітпропу. Вона й досі пригадує моторошні рядки про Леніна, які вивчала у дитсадку:
Трудящих палкою він бив,
їх діток яснооких.

Лише згодом вона довідалася, що дідусь Ленін насправді сам нікого не бив, бо мав для цього рєбят-чекістів, яким лише весело дораджував розстріляти побільше всіляких попів та інтеліґентів. Про що й написав потім правдолюбний поет у віршику, якого моя донька належно не зрозуміла:
Трудящих палко він любив,
їх діток яснооких.

Вони досі бовваніють по всій Малоросії

Добре все-таки, що їй у тому віршику привидівся дідусь із палкою, а не з педофільськими нахилами.

На цьому її ленініана, однак, не закінчилася. Бо коли на ювілей власного дідуся бабуся довірила їй прочитати перед гостями невибагливого віршика, що починався рядками: "Сьогодні ми святкуємо дідусів ювілей", бідолашна дитина продекламувала: "Сьогодні ми святкуємо дідусьо любий Ленін".

Тепер вона вітає брата із днем народження й каже:

– А пригадуєш віршика: "Летит, летит Гагарин – простой советский парень"?

Брат не розуміє її дотепу, але відчуває в запитанні якийсь підступ.

– Рима галіма, – каже він.

І має рацію.

×