"Жизнь в собачій будкі" - як водії з України виживали на заблокованому кордоні з Польщею (фото, відео)

14

Польські фермери продовжують блокувати польсько-український кордон. Бо у падінні цін на власну сільгосппродукцію, зокрема і зерно, вони звинувачують дешеве українське збіжжя. Переконують, що воно нібито повністю заполонило внутрішній ринок і "розвалює європейські ринки".

Також протести фермерів пов'язані зі зменшенням аграрних субсидій з видатків спільного бюджету Євросоюзу. Там пішли на такий крок через зростання витрат на мігрантів, екологію та безпеку. Відповідно протестувальники вважають, що їм стане складніше виробляти більші обсяги продукції. Тому ще більше побоюються завезення збіжжя з України, яку вважають конкурентом у сільгоспвиробництві.

Ще однією причиною страйку фермерів не тільки в Польщі, а й в інших країнах ЄС, є "Зелена угода" - ініціатива висунута Європейською комісією. Вона передбачає кроки для покращення клімату у Європі до 2050-го. Сільгоспвиробники ЄС натомість вважають, що ця угода значно підвищить вартість вирощування та збору сільськогосподарських культур.

В уряді Польщі пообіцяли провести переговори з фермерами. У свою чергу президент Володимир Зеленський анонсував швидкі кроки для вирішення питання з блокадою кордону. Тож українські водії сподіваються, що рух буде відновлено у найближчий час.

Кореспондентка Gazeta.ua побувала на пункті пропуску "Краківець-Корчова". Спілкувалася з українськими водіями, які змушені в буквальному сенсі жити на КПП. А також говорила з поляками, які протестують.

ВОЛОНТЕРСЬКІ ГРОШІ

До пункту пропуску "Корчова" їду з залізничного вокзалу в Перемишлі. Це 40 км. Мене забирають волонтери й активісти з фундації Ukrainian Freedom Force Foundation. За кермом - співзасновник Сергій Ванат. Поруч на пасажирському сидінні - його товариш і волонтер Олександр.

Фундація першою в Польщі звернула увагу на ситуацію на кордоні. В грудні, коли польські фермери вперше вийшли на протест, забезпечували українських водіїв гуманітарною допомогою, зараз теж продовжують. Живуть в найближчому готелі, щодня їздять до водіїв - підтримати, допомогти в перемовинах з польськими протестувальниками та в питаннях побуту. За волонтерські кошти купують продукти, медикаменти, воду.

Фото: Анна ЛАКИЗА

- Які новини, хлопці? - питаю, вмощуючись в авто.

- Поляки випускають по одній машині на годину. Приїжджає поліція й супроводжує водія до пункту пропуску. Гуманітарна допомога просувається швидше, тут скоріше йдуть на зустріч, - каже Сергій. Він - колишній атовець, говорить чітко й голосно.

- Українських водіїв найбільше обурює, що поляки не йдуть під Європарламент чи під свій ужонд, а таким протестом просто перекривають кисень українській економіці, - додає Олександр.

Черга з фур починається за 10 км до пункту пропуску. Стоять на узбіччі дороги. Деякі водії палять цигарки чи ремонтують автівки. Ближче до кордону - паркінг. Він повністю заставлений вантажівками. Тут їх близько 1700. Деякі водії чекають свою чергу десять днів.

ПОЛЯКИ КОЛОТЯТЬСЯ

Зранку 21 лютого скраю від дороги на паркінгу збирається кілька десятків водіїв. Здебільшого ті, хто везе гуманітарний вантаж в Україну. Усі тримають в руках папери. Сергій Ванат допомагає їм з документами, показує польським поліцейським, які супроводжують вантаж до пункту пропуску. Ті мусять упевнитися, що вантаж везуть офіційно. Після 20 хвилинної перевірки випускають 3 фури.

 

Богдан Сугоняк везе медичний вантаж в один з київських військових госпіталів: маски, халати, перчатки. Гуманітарну допомогу завантажив у польському Гданську.

- Мені, можна сказати, пощастило. Приїхав сьогодні вночі, ось показав документи польським правоохоронцям, і зараз вже їду, - каже Богдан. Мені доводиться задирати голову, бо чоловік має під два метри зросту. - Є хлопці, які тут і тиждень сидять, - показує на Олега Фірка. Той у гумових капцях стоїть поблизу, про щось говорить з колегами.

- На Харків везу одяг і їжу: соки, консерви, порошки, навіть костилі. Для цивільних людей, постраждалих від війни. В Мюнхені є один хлопець з Краматорська, який організовує допомогу для України, - погоджується поговорити Олег. - Начальство дзвонить: де ти є? Ну і що ви мені дзвоните? Приїжджайте сюди й розбирайтесь. Бо вийшло так, що зразу я мав не такі документи як треба, на перевезення гуманітарки. Прийшлось їхати в Перемишль в якусь агенцію, переробляти. Повернувся на паркінг і стою дальше. Коли випустять, не знаю. Вже оце все набридло. Поляки колотяться, а ми страждаємо. Вже воно мені в печінках. Як дивлюсь на ці фури - аж на рвоту тягне. Жизнь в собачій будкі. Що можу сказать - заморився я на своїй роботі, бо працюю водієм з 85-го року, 25 з них - на автобусі. От за ним скучив. Недавно місяць проробив на автобусі - відчув себе людиною: жінка й діти рядом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Питання найближчих годин": Туск знайшов спосіб відкрити кордон для військової та гуманітарної допомоги

Михайло Тихончук, коли бачить нашу розмову з Олегом Фіркою, пропонує теж висловити свою думку. Відходимо в бік.

- Я везу якісь комплектуючі для стратегічних цілей. Металеві болванки, може на якусь військову техніку. Вже восьму добу тут стою. Не вперше потрапляю в блокаду. Неприємна історія і для поляків, і для українців. Мені просочилася інформація, що ті протестуальники не стоять там просто так, а за гроші, наче по 400 злотих отримують за день. Бо це - не фермери. Фермерів ми бачимо, як вони тут їздять тракторцями на дорозі. А то - якісь найняті люди. Нормальній людині, фермеру, не цікаво тут стояти. Йому треба вирощувати поля, годувати худобу. Треба це пояснювати людям. Думали сьогодні зібрати чоловік 300 і йти туди мітингувати, мирну акцію, без монтіровок чи ще чогось. Але сказали водії, що вже тут були в грудні, що це не допоможе. Бо якось хлопці ходили, то польська поліція на шести бусах, в масках, зі щитами, їх не пустила до протестувальників. Тому ми зупинились, щоб не було маскі шоу. Почекаємо до завтрашнього дня, кажуть, може "Корчову" таки розблокують. А як воно буде - побачимо. В іншому випадку - таки зберемось й будемо йти до них. Я не один так думаю. Хочу до сім'ї, до дітей, адже вже третій тиждень у відрядженні.

МУЛЬТИВАРКИ І КОЛОНКИ

Павло Конончук 14 років працює далекобійником. Він родом з міста Березне Рівненської області. Цього разу, разом з двома колегами, мусять доправити до України вентилятори. Перед цим віз гуманітарну допомогу - медичні матеріали. Тоді в черзі стояв 2 години, зараз - дев'ятий день.

- Як настрій? - питаю.

- Та який. Випускають по 1 машині на годину. Я в черзі 150-й. То це ще мінімум днів десять тут стоятиму, якщо нічого не зміниться. Зеленський сьогодні дав надію, наче вирішиться ця проблема.

 

- Як ви облаштували побут?

- Купатися ходимо в платний душ на сусідній стоянці. Вода, дякувати богу, тут є, набираємо з вуличних колонок. А їсти самі собі варимо в мультиварках. Добре, цього разу набрав з дому харчів побільше, бо прикидав, що може бути таке на кордоні. До коронавірусу польські пограничники дуже прискіпувались до продуктів, а зараз не так. Можна і м'ясо везти. Правда перевіряють холодильники, щоб не везли контрабанду. Можу сказати, що мені немає на що жалітись. Як подумаєш, як хлопцям на фронті - то нам цю ситуацію з блокадою можна пережити. Найбільше шкода, що в Україну затримується гуманітарна допомога. Один колега везе дві машини на фронт, позашляховики. Надіявся, що його пропустять без черги, ходив до поляків, просив, однак нічого не змінилось.

За спиною різко чути звук від заведеної фури. Хтось з водіїв прогріває машину. Відходимо подалі, щоб чути один одного.

- Скажу вам так: всі хлопці тут дотримуються однієї думки, що польським протестувальникам платять наші вороги, тобто, Росія. В них навіть немає якоїсь цілі конкретної, щоразу кажуть різні речі. Той чоловік, що висипав зерно з вагонів, був так само активний, коли кордон перекривали перевізники. Тепер фермери - і він тут як тут. Серед протестувальників є навіть мисливці. Що їм до нашого зерна? Мені здається, що поляки нас бояться, бо в Україні буде краща економіка, тому й роблять таке.

 

Повз нас проїжджає машина поліції. Водій з вікна показує вказівний палець.

- Це означає, що зараз поїде одна фура. Поліція супроводжує, - говорить Павло. - Вони контролюють правопорядок. Можуть викликати швидку допомогу за потреби. Водії тут хворіють часто. Вчора в одного чоловіка закінчився інсулін, поліція їздила з ним в аптеку, але все одно не продали. То його пропустили, аби поїхав додому. А в минулу блокаду на Раві-Руській в іншого колеги піднялась висока температура, він втратив свідомість. То швидка допомога дала укол і його швиденько відправили в Україну, щоб не було якихось ексцесів на території Польщі.

ТОЧКА КИПІННЯ

Після обіду йду на узбіччя. Хочу напроситися до когось водіїв у гості, аби показали, як вони живуть в своїх вантажівках. Стукаю в кабіну жовтого кольору. Двері відчиняє Дмитро Лукащук. Допомагає по сходах забратись в салон. Він з товаришем Миколою Матвійчуком дивитись на телефоні Тік-Ток, хрумтять чіпсами. Вони - колеги з одної фірми. Везуть часник і памело.

- Це іздіватєльство, - каже Дмитро. - Якщо ви хочете блокувати - блокуйте в'їзд в Європу, але ж не в Україну. Це перше. По-друге, вони вимагають ввести для українських перевізників дозволи. Але ж їх ввів Євросоюз в квітні 2021 року. Не Польща, Данія чи Німеччина. І точно не ми, українсько водії. Значить так було правильно. Минулого разу страйкували перевізники, тепер фермери, а наступного разу може вже вчителі прийдуть?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поляки продовжують блокувати кордон. Яка там зараз ситуація - нові фото

- Хай їдуть у Варшаву і вимагають змін від свої влади, - каже наостанок Микола.

 

Після обіду на паркінг приїжджає консул України в Любліні Василь Йодан. Водії сходятьсь й вимагають розмову.

- Я зараз їду на митницю, як повернусь - детально поговоримо, - каже консул.

- Та хоч зараз нам щось скажіть. А то якась неповага до нас, - каже хтось з водіїв.

- Ми вже готові вколихати тих польських протестувальників, - кричить ще хтось.

- Ми вже кипимо й не бачимо просвіту, - чути від когось.

Після емоційної перепалки Василь Йордан анонсує, що завтра, 22 лютого відбудуться зміни, які анонсував президент. Потім від'їжджає, а за півгодини повертається.

- Завтра польські протестувальники обіцяють перенести місце протесту. А цей пункт пропуску мають відкрити. Має бути нормальний рух, - каже Йордан.

Після зустрічі водії ще довго обговорюють завтрашні обіцянки.

МИ НЕ ПРОТИ УКРАЇНЦІВ

Польські протестувальники на "Корчовій" - це з десяток чоловіків, які живуть у фургоні. Місце протесту розташоване за 7 кілометрів від паркінгу. Застаю їх біля бочки з дровами, від якої вони гріються. На столику лежить ковбаса, хліб, кетчуп. Говорити офіційно відмовляються. Хвилин 20 чекаю, коли приїде їхній організатор.

×