Ексклюзиви
Четвер, 20 червня 2019 12:20

"Заліз у магазин цукерок набрати, печива. Залишилось відсидіти 2 роки і 10 місяців" - як живе єдина колонія Білоцерківського району

"Я не розумію, навіщо тут тримати людей похилого віку. Дострокового звільнення вони не дочекаються. Не працюють. Деякі вже маразматики. Ми просто годуємо їх, поки не помруть", - розказує заступник начальника з виховної та психологічної допомоги Білоцерківської виправної колонії Олександр Пешеходов, 48 років. Одягнений у військову форму. На руці масивний годинник.

Перебуваю на території Білоцерківської колонії суворого режиму. Розташована на вул. Василя Симоненка, 16. Займає площу 3 га. Корпуси триповерхові. Тут відбувають покарання 375 чоловіків віком від 18 до 63 років.

На вході у мене забирають телефон. Замість нього видають металеву бирку та білий електронний пропуск. До нас підходить супроводжувач - психолог Сергій. Зі мною не говорить. Біля дверей лунає гучний звук. Горить зелене світло. Виходимо на внутрішнє подвір'я.

Є клумба із трояндами та город із цибулею. Один засуджений сидить під деревом і палить. Звертаю увагу Олександра Миколайовича на коня, запряженого у віз. На ньому - чоловік у солом'яному брилі. Привіз продукти. Пояснюють, що правилами вʼязниці тільки такому транспорту можна заїжджати на територію. Із їдальні чути запах вареної картоплі. Звідти лунає російський гурт "Бі-2".

"Бунтів через харчування, слава Богу, не було. Їжу, що передають рідні, засуджені забирають із собою. Порції у їдальні великі. Пекарі щодня встають о 4 ранку, печуть хліб. Сьогодні на обід картопляне пюре, салат і компот. Загалом в установі годують тричі на день. Варять в алюмінієвих казанах на 50 літрів," - каже Олександр Пешеходов.

Автор: З мережі Фейсбук
  Для засуджених щомісяця проводять спортивні заходи. Найчастіше-це турнір з армреслінгу
Для засуджених щомісяця проводять спортивні заходи. Найчастіше-це турнір з армреслінгу

Решта ув'язнених встають о 6 годині. За бажанням ідуть на роботу. Це сприяє достроковому звільненню. Працевлаштування офіційне, мають погодинну систему оплати. За 40 годин заробляють 1 400 грн. Виготовляють автомобільні причепи й мішки.

За часів Союзу сів за групове убивство рекетирів у 18 років. Спочатку душив, а потім зарізав ножем

Місце для прогулянок розташоване поруч зі спальним корпусом. Воно обгороджене металевими ґратами. Посередині стоїть вішак для одягу та лавка. Навприсядки сидить засуджений без футболки. Витирає піт з обличчя. Цигарку тушить об підошву.

На території колонії є храм Православної української церкви. Її збудували ув'язнені 2000 року. Іконостас різьбили із дерева 6 років. Посередині - картина "Таємна вечеря". Службу веде отець Андрій по п'ятницях та неділях.

"Дзвіницю будував засуджений Виговський, - веде далі Олександр Миколайович. - За часів Союзу сів за групове убивство рекетирів у 18 років. Спочатку душив, а потім зарізав ножем. За тодішніми порядками чекав розстрілу. Коли прийшов до влади Кучма, цю міру покарання відмінили. Дали чоловікові загалом 25 років тюрми. Вийшов достроково, у 35".

У спальному корпусі пахне фарбою. Олександр Миколайович проводить рукою по свіжій штукатурці. Хвалить двох ув'язнених із відрами та шпателями в руках.

В одній із кімнат стоять сейфи. Кожен підписаний ім'ям та прізвищем в'язня. Там зберігаються особисті речі. Туалет окремо. Унітазів немає. Замість них - дірки у підлозі. Видно вигрібну яму. Туалети розділені цегляною перегородкою. Поруч - 2 умивальники. Душові кабіни в окремій будівлі. Засуджені купаються раз на тиждень. У кімнаті виховної роботи є телевізор та бібліотека. Працює баня, перукарня, майстерня з ремонту одягу і взуття.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Футболісти Мамаєв та Кокорін потраплять у колонію

У кімнатах живуть по 15 людей. Ліжка металеві. Поруч стоять тумби. На одній із них - фотографія рідних. Біловолоса жінка разом із двома дівчатами-близнятами. На стіні висить ікона з рушником. Під нею - "тривожна кнопка".

"Це на той випадок, якщо комусь стане зле. Якось у засудженого стався серцевий напад, - пояснює Олександр Пешеходов. - Шо, хлопці, позбиралися? Дівка гарна, да?" - показує на мене.

Позаду мене стоять восьмеро ув'язнених. Усміхаються. В одного на зубах видно карієс. У другого - обидві руки в татуюваннях. Біля вікна бачу смаглявого 39-річного Олександра.

"Мене перевели із Бучанської виправної колонії, - каже. - Там відсидів 8 років. А сюди перевели на останні два місяці досидіти."

"Тільки я не можу понять, чого ти там вже не досидів, - каже заступник. Веде мене далі. Показує одну з особових справ. - Ось, чоловік прибув у квітні цьогоріч. Уже не раз сидів. Цього разу судили за крадіжку. Вкрав 115 гривень та цигарки", - пояснює.



ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поганий приклад: в'язні почали бунт у колонії

На вулиці бачимо розхристаного лисого чоловіка. Живіт і щоки спечені сонцем. Василю Мартинову 33 роки. Сьогодні він виходить на волю.

"Давай, Вась, не попадайся більше, - звертається до нього Олександр Миколайович. - Багато пив. Здається, за крадіжку алкоголю і сів. Навіть тут робив брагу із хліба і цукру. Забирали неодноразово, а він не зупинявся. Казав, що робив, робить і буде це робити".

У медчастині працює 25-річний фельдшер Сергій. Для увʼязнених є стоматологічний кабінет, рентген, амбулаторія та ізолятор. Лікує за гроші, консультації безоплатні. При потребі викликають "швидку". У такому випадку керівництво в'язниці теж їде в лікарню. Під час операцій завжди присутні представники адміністрації. Робити татуювання забороняють. Так передаються інфекції.

Часто жінки оформляють себе як матері-одиначки. Це для того, щоб мати більше соціальних виплат.

"Буває так, що жінки виходять заміж за чоловіка, якого ніколи не бачили. Увʼязненим треба, щоб хтось носив передачі. Знайомляться через газети. Виписують мемуари, - продовжує Олександр Миколайович. - До нас приходить жінка із РАЦСу, оформляє шлюб. Можуть найняти фотографа. Запрошують батьків. Після урочистостей молоді йдуть у кімнату побачень. Колись жінка принесла із собою наркотики. То ледве її відкачали".

Кімнати для побачень діляться на стандартні і люксові. Там є меблі, холодильник, телевізор, мікрохвильова піч. Поруч гральна для дітей. Посередині стоїть гойдалка. Раз на місяць засуджені можуть взяти кімнату від 1 доби до 3. Оплачують самі або їхні рідні. Вартість - 78 грн/доба, "люкс" - 85 грн. В опалювальний період - від 141 грн.

"Часто жінки оформляють себе як матері-одиначки. Так отримують більше соціальних виплат. Але щоб побачитися у в'язниці з чоловіком, їм потім доводиться довести батьківство, - додає Пешеходов. - Адміністрація робить тест ДНК. Лише після цього пускаємо на побачення"

В інтернет-кімнаті стоять 4 комп'ютери. Пʼятий - для судових засідань. Доступу до соціальних мереж та еротичних сайтів немає. Дзвонити по телефону в'язням дозволяють за гроші. На місяць це коштує 75 грн.


ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У колонії, де бунтують в'язні, виявили жорсткі порушення

Знайомимось із наймолодшим засудженим у колонії. Костянтину 18 років. Одягнений у гольф. Нервується. Ховає руки за спину.

"Заліз у магазин цукерок набрати, печива, - пояснює, чому потрапив у тюрму. - Залишилось відсидіти 2 роки і 10 місяців. На волі чекає мама. "Похвалила", сказала так і продовжувати".

"Нікому не подобається, що у нього забрали свободу. Істерять, ріжуть вени, голодують. Здебільшого це ті, хто вперше потрапив у вʼязницю. Тут діляться на "землячества". Шукають своїх з області, району або міста. Жінки їх чекають. Приїжджають із грудними дітьми, - говорить Олександр Миколайович.- Але все ж при виході на волю "ламаються". Крадуть, убивають і повертаються назад. Рідше стають набожними, ходять у церкву.

За бійку між арештантами покарали всіх працівників колонії. В'язні побили охоронців. Двоє зазнали струсу мозку і переломів ребер, третьому пробили легені.

Зараз ви читаєте новину «"Заліз у магазин цукерок набрати, печива. Залишилось відсидіти 2 роки і 10 місяців" - як живе єдина колонія Білоцерківського району». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Найбільше читають
Погода