За тиждень після Великодня кияни сходяться на Байкове кладовище, щоб прибрати могили перед поминальним вівторком. Деякі родини у неділю збираються, щоб згадати рідних.
Перед входом на цвинтар продавці розкладають поминальні вінки і пластикові вази з квітами. За пучок нарцисів беруть 3 грн, штучні букети коштують від 50-ти грн.
Киянка 65-річна Віра Обозова несе неживі квіти до могили дядька. З нею ідемо центральною алеєю кладовища.
"Оце останній рік, коли купляю штучні. Хватить. Яка маса народу харчується з їх продажу. Купила давінше за 30 гривень. За такі гроші можна і живі принести, від них нема шкоди для природи", - каже жінка. Волосся прибрала фіолетовою пов'язкою. Зупиняється біля могили лідера Народного руху В'ячеслава Чорновола і хреститься.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поминальна неділя: розповіли історію міського цвинтаря XVI століття
"Завжди за нього голосувала, - каже. - Єдиний раз образилась, коли зняв свою кандидатуру з президентства. То його був вибір, просто жаль, що не зумів зважить – якщо не він, то хто? Думав, що є розумніші, кращі. Мав прекрасну команду, жаль, що рано пішов. Покійна мама, царство їй небесне, тільки Чорновіл загинув, сказала: "Вбили". Заважав комуністам. Рух така сильна була партія, а зараз все прогадили, досада бере".
Поблизу храму Вознесіння біля старої огороди пораються дві жінки – збирають сухе листя і прополюють квіти.
"Прийшли до моєї свекрухи та тіток чоловіка, - каже 58 річна Алла Костянтинівна. Обмітає широку кам'яну плиту з п'ятьма іменами без дат. – Тут завжди було тісно. Так що ж хочете, наше захоронення ще з 1934 року стоїть. От і туляться один до одного. Всі на роботах, тому приходимо раз чи два у рік. А воно і нормально, бо покійники не люблять, щоб їх турбували часто".
У глибині ділянки по стежці бігає двоє хлопчаків.
"Дивіться, торік тато усміхався до нас, а сьогодні ніби сумний трохи на фото", - звертається до синів Яна Горбунова, 30 років. Кладе під пам'ятником велику паску.
"Поряд з чоловіком лежать його дідусь і бабуся, - каже. – Приходжу до могли не менше трьох разів на рік. Завжди приносила штучні букети, а потім помітила, що забирають. Чула, що їх перепродують. Навіть підпалювала внизу кінці, щоб вже не використали, та все одно цуплять. Цього року вирішила живих принести".
Жінка ставить у вазу з водою 10 жовтих троянд. За упокій дає шоколадні цукерки.
Сидять двоє чоловіків, п'ють горілку і пробують затягнути "Смуглянку" , але нічого не вдається. Пригостили мене пивом, і я їм заспівала
В наступному секторі кладовища 74-річна Катерина Колесник змітає хвойні голки з могильної плити вченого-гігієніста Левка Медведя.
"Його син дає мені 100 гривень на місяць за прибирання. Ішачу, бо маю пенсію – 1700 грн. Сьогодні його прозівала. Прийшла – а вже квіти стоять. Я б йому сказала, щоб шукав молодшу прибиральницю. Вже не маю сил. Треба приходити сюди по 2-3 рази на тиждень. Раніше приглядала собі якогось діда-удівця, але нема, - жартома каже жінка. Вона у зеленому халаті і квітчастій хустині.
"Молодшою прибирала могилу Бакуля, - показує на грантіний пам'ятник коричневого кольору із білим портретом чоловіка у профіль. Він стоїть на могилі вченого-матеріалознавця Валентина Бакуля. – Був моїм начальником 24 роки в інституті надтвердих матеріалів. Особисто його знала. Хазяйновитий був дядько. Тоді інститут мав велику територію, оранжерею. А зараз кажу: "Бакулю, якби ти піднявся, то зразу б упав". Роздерибанили під комерцію, станки повикидали. Колись і за могилою актора Леоніда Бикова доглядала. Якось приходжу туди – сидять двоє чоловіків, п'ють горілку і пробують затягнути "Смуглянку" (Пісня звучить у фільмі "У бій ідуть лише "старі"", де Биков зіграв головну роль і був режисером - Gazeta.ua), але нічого не вдається. Пригостили мене пивом, і я їм заспівала".
Опівдні біля ділянки "52а" з почесними похованнями майже нікого немає. Між пам'ятниками ходять безхатьки – до сумок і пакетів збирають солодощі з надгробків. Їх не проганяють.
Могилу актора Богдана Ступки, який помер у 2012-му, прибирають його син 50-річний Остап з дружиною Дарією, 30 років. Вологими ганчірками обтирають гранітну плиту під пам'ятником у формі дуба корінням догори. Його два роки тому з бронзи виготовив одеський скульптор Михайло Рева.
"Щоб ще хтось приходив – не бачив", - каже Остап Богданович. Спілкуватись не хоче. За кілька хвилин йдуть з дружиною. На могилі залишають дві червоні гвоздики.
Неподалік, біля могили футбольного тренера Валерія Лобановського, стоїть чоловік у футболці з написом "Як тебе не любити, Києве мій".
"Лобановський наче збирає команду біля себе, - киває на сусідні могили футболістів Андрія Баля, Валентина Белькевича та Андрія Гусіна. - Вболіваю за київське "Динамо" з 1985-го року. Головному тренеру Хацкевичу півроку тому передав листа: "Олександре, повернути славу клубу можуть тільки українські футболісти. Робіть на них ставку". Він прислухався. 7 квітня я був на матчі і подякував. Зараз 8 гравців - українці, але має бути 11".
На пам'ятник пішло три тисячі доларів. Брала на роботі кредит. З сестрою поділили суму на двох. І це тільки батьку
Вузькою стежкою між могилками йдуть дві блондинки.
"На пам'ятник пішло три тисячі доларів, - підвищує голос старша жінка у рожевому плащі. Молодша не вірить. – Я серйозно. Брала на роботі кредит. З сестрою поділили суму на двох. І це тільки батьку".
"Привіт тату, привіт, мамо", - говорить старша і кладе до пам'ятників букет червоних троянд. Донька жаліється, що швидко зів'януть на сонці.
Біля залізного хреста з огорожею за столиком зібралась родина. Чоловік розливає у пластикові стаканчики горілку "Хортицю".
"Давайте вип'ємо за подрастающе поколєніє", - каже і обнімає дівчину у рожевому спортивному костюмі.
За кілька метрів – біля могили героя України, генерал-майора Максима Шаповала стоїть 40-річний киянин Олександр. Свіжа могила вкрита похоронними вінками. Військовий загинув минулоріч у червні в результаті вибуху автомобіля у Солом'янському районі столиці.
"Ми прожили в одній кімнаті 5 років. Потім дружили сім'ями. Моїх дітей він, фактично, винянчив, - каже Олександр. Прийшов у синьому спортивному костюмі і сонцезахисних окулярах. – Стараюсь щонеділі бути тут, не завжди получається".
На могилі актора Леоніда Бикова росте барвінок. Її фотографує жінка років 40-ка. Потім проказує молитву і тихо співає "Смуглянку".
У ці вихідні, 14-16 квітня українці відвідують на кладовищах могили своїх померлих родичів. У такі дні згадують покійних, йдуть до храму і на кладовище. Збираються за столом, щоб пом'янути померлих.
3 
35413
Коментарі