"Підбила купити "Опеля". А тепер вже не рада" - як у Києві пройшов фестиваль ретромашин

41

17-19 вересня у Музеї авіації в Києві на вул. Медовій відбувався технічний фестиваль OldCarLand. На 15 гектарах території серед 90 літаків і гелікоптерів виставили понад 500 одиниць ретроатехніки. Захід провели 13 раз.

Фото: Тарас Подолян

На червоній доріжці по центру музею вишикувані "Запорожці", "Таврії", "ЛуАЗи", вантажівка КрАЗ, а також два автобуси ЛАЗ і "Чернігів" зі студії імені Довженка. Це головна експозиція. Присвячена машинам, які колись виробляли на території України.

 

О 10:30 біля головної локації людно. Навколо "Запорожців" зйомку ведуть одночасно вісім знімальних груп телеканалів, відчувається аромат кави, грають саксофоністи мотиви українських хітів. Деякі із запрошених пригощаються шампанським у келихах з високою ніжкою і канапками, спілкуються, обпершись об високі круглі столи з квітами. Вони розставлені збоку від головної експозиції

- Це була моя перша довга поїздка цим автобусом. Ох і спішили сюди. Ледь встиг емблему замінити, - говорить власник музею спеціального транспорту "Портал" в Запоріжжі Олесь Кальницький. Під'їхав до ЛАЗа на моноколесі. - Люблю завжди бути на колесах. Дуже зручна штука. А це, до речі, не просто звичайний ЛАЗ. Такий у Львові робили саме для потреб олімпійців. Ним возили першу українську олімпійську команду. В тому числі і Яну Клочкову. На відміну від інших моделей ЛАЗу, тут одна пасажирська дверця, немає кватирок. Над сидіннями в салоні встановлена вентиляційна система. Пробіг у ЛАЗа невеликий, трохи більше 80 тисяч кілометрів. Якщо порівняти із людиною, це як хлопчик-пятирічка. Люблю автомобілі. Як почав у дитинстві колекціонувати масштабні модельки, то і досі не хочу зупинятися. У моєму музеї "Портал" вже понад 100 одиниць техніки.

Олесь їде у бік червоного кабріолета "Таврія". Її скло протирає засновник заходу Павло Лозовенко. Має на шиї - бейдж з написом "організатор", до пояса прикріплену рацію, в лівій руці тримає дві наклейки із назвою заходу.

- На, приклей собі на автобус, - каже Олесю. - Бачив її? Таких "Таврій" тільки дві у світі. Невелику партію зробили для експорту в Грецію. І дали грекам на випробування. А там почалася криза і вони відмовилися. Машини, які брали на тест-драйви, повернули в Україну. Це одна з них. Інша зараз у колекції в Естонії. В серійне виробництво автівка не пішла.

Біля машин на червоній доріжці стоять четверо охоронців у чорній формі. На грудях у них відеореєстратори. За огорожу до автівок пускають лише журналістів. Неподалік від експозиції чутно гучний звук двигуна. Під'їжджає чорний "Опель П4" 1935 року. Це найстаріший автомобіль фестивалю. Вся його капотна частина вібрує. Авто має поржавілі крила, у деяких місцях дірявий метал. Ззаду над бампером встановлений розкладний багажник для валіз, біля дверей - вінкери. Ці невеликі планки із катафотами, які раніше служили поворотниками для машин. Коли водій вмикає поворотник, вони відскакують. Цим повідомляє про маневр іншим учасникам руху. Із салону "Опеля" йде легкий запах бензину, а на даху - невелика вм'ятина.

- Вона утворилася, як забирав автомобіль із сараю колишнього власника. Викупив машину в одного чоловіка в Ірпені. У ній уже і миші завелися, уже іржавіти почала, - говорить Володимир Резніченко. Сидить за кермом машини. Біля нього - дружина Ірина. - 70 років авто простояло без руху в сараї. Ніхто на ньому не їздив, перший власник помер. Я коли купив її, поміняв акумулятор, зробив деяку профілактику - й авто завелося. Навіть поїхало. Тут всі деталі оригінальні 1930-х років, машина повністю комплектна. Такі рідко де знайдеш. Буду реставрувати.

- Це я його підбила купити "Опеля". А тепер вже не рада. Як тільки купив, то кожного дня біля неї вовтузиться, додому тільки спати приходить, - говорить Ірина. - Машини - це його слабкість. "Шкоду" 1939 року практично з нуля своїми руками відреставрував. Більше 7 років витратив. Ще має БМВ.

Здалека чутно гучний звук літака. Через паркан музею видно, як він прискорюється і відкриває колеса від землі й злітає. Журналісти й відвідувачі розвертаються у бік злету літака й знімають його на телефони. До них повільно наближається вантажівка з причепом. Під тентом виблискує хромований бампер сірої машини.

- О, "Аденауера" привезли з Дніпра, - вигукує чоловік в окулярах з товстими лінзами, тримає книгу із зображенням автомобіля під рукою. Він - Володимир Винник, автоісторик. - Це легендарне авто. На такому їздив перший канцлер Німеччини Аденауер.

 

Сірий "Мерседес Бенц 300В" 1954 року має великі круглі фари, округлі деталі кузова і відкидний верх. Це єдиний автомобіль в Україні, він належить до приватної колекції, вартість авто оцінюють у 500 тис. доларів. Аби в дорозі машина не привертала увагу, її везли вночі у закритому причепі. Реставраційна майстерня ДКС із Дніпра уклала угоду із власником про збереження автомобіля. На її місці на випадок дощу розгортають тент на залізному каркасі.

- Вона була випущена зеленою. Її з Німеччини відправили в США для джазової співачки Елли Фіджеральд. Вона ним їздила по клубах. Коли померла від раку горла, її в родини музикантки перекупив у колекцію Роджер Мей, власник фірми шоколаду "Пулєн". У нього було всього 36 "Мерседесів". Здебільшого це були машини відомих людей, - говорить автоісторик. - Коли машини Роджера Мея виставили на аукціон, то "Мерседес Аденауер" був уже білим. Таким він вже потрапив в Україну. Теперішній власник не захотів залишати її в білому. Люблю такі машини. Сучасні автівки розробляють на комп'ютері, їх складають роботи. А старовинні малювали люди на папері, складали теж люди. Тому в них є душа.

 

- В оригінальний зелений теж не став перефарбовувати. Обрали мерседесівське сіре забарвлення, - говорить автоісторик. Спостерігає, як повільно машину спускають із причепа. - Не знаю, кому дадуть Гран-прі, але це авто на нього точно тягне.

Біля машини проходить високий чоловік у куртці із написом "Укрнафта". Час від часу зупиняється. Біля нього фотографуються люди. Потім він сідає за столик біля спортивного "Порше 911", привезеного з Німеччини й роздає автографи.

 

- Я б радий і свій мотик привезти сюди. Але оце тільки на днях його привезли зі США, - говорить український авто і мотогонщик Сергій Малик. Він поставив 33 національні рекорди України. Два тижні тому прилетів з Америки, там встановив рекорд швидкості на українському електричному мотоциклі. - Це найскладніший рекорд, який у мене взагалі був. Все в останній момент: три спроби, три рекордних кваліфікації. Розігнався на ньому до 195,93 кілометрів на годину. А це хочу брати участь у автогонках, підбираю зараз собі машину.

По території їздить синя радянська мотоколяска із номерним знаком "Операция Ы". Така сама сірого кольору знімалася у однойменному радянському фільмі. За кермом Володимир Борсук, поряд двоє дітей. Він за фестивалю намотує понад 200 кілометрів пробігу, катає всіх охочих. Коли автомобіль проїздить повз червоний Dodge 1960 року, водій сповільнює хід, аби краще роздивитися. Автомобіль червоного кольору має 4 фари попереду, хромовану решітку радіатора, блискучі молдинги і великі крила.

- Це не машина, це мрія, - говорить Олександр Бойко, власник автомобіля. Стоїть біля нього у картатому синьому піджаку. За автомобілем розклав тент і поставив столик із кріслами. На столику стоїть пляшка з написом "Джек Деніелс" і горіхи різних сортів. - Це авто вперше бере участь у таких заходах. Тільки завершили реставрацію. Дуже приємно на ній їздити. Тут кнопкова автоматична коропбка передач. Це її радянські інженери запозичили для представницьких "Чайок". Хоча мій "Додж" для Америки 1960-х років був моделлю економкласу. Це, звісно, не може не дивувати. Особливо, якщо порівняти її із елітною для Радянського Союзу "Волгою".

 

Чоловік дістає із автомобіля буклет і демонструє ці написи англійською мовою. Потім кладе його під лобове скло. Кермо машини білого кольору, всі важелі й перемикачі блищать, вони сріблястого кольору.

- Ця машина була сірою. Такою купував її на Одещині. Я її пофарбував у яскравий червоний. Так вона виглядає яскравіше. Цікаво, що авто має несучий кузов. У час її випуску більшість американських седанів були рамними

×