У Полтавському художньому музеї імені Миколи Ярошенка провели ексклюзивну екскурсію. На тематичному заході показали західноєвропейську порцеляну кінця XVIII - початку XIX століть з фондів музею. Елементи старовинних сервізів зазвичай не експонуються та десятилиттями припадають пилом у фондах.

Фото: Ольга Стенько

Захід провели в рамках нового проєкту "Музейні середи". Як розповіла ініціаторка програми, керівниця туристичного клубу "Скарбничка мандрів" Наталія Скорик, проєкт створили спільно з міськими музеями для популяризації музейних надбань серед містян. Починаючи з березня, щосереди організують унікальну екскурсію. Показують музейні експонати під новим кутом. Або такі, які ніколи не експонувалися та зберігаються у фондах. Саме за таким принципом провели перший захід.

 

"Проєкт стартував з початком весни. Тому хотілося показати щось, що асоціюється з часом, коли природа прокидається. На мою думку, квіти ідеально ілюструють цю тему. Пішли нетривіальним шляхом і обрали не полотна а утилітарні речі, виготовлен з благородної порцеляни. Обрали предмети, які зазвичай не виставляють в експозиції", - розповіла Наталія Скорик.

У великій залі музею на вкритих оксамитом столах організували тимчасову експозицію західноєвропейської порцеляни кінця XVIII - початку XIX століть. Представили розписні блюда та тарілі, чашки з блюдцями, вази, статуетки.

 

"Порцеляна цікава не лише з мистецтвознавчого боку, але й технологічно. Свій початок історія порцеляни бере в Китаї. Довгий час формула порцеляни була суворою національною таємницею, яку намагалися розгадати європейські підприємці та викрасти мореплавці. Коли китайська порцеляна потрапила до Європи, всі були вражені красою цього посуду. Міцний і витончений одночасно. Порцеляну цінували більше за золото, нею давали хабарі", - розповів науковий співробітник Полтавського художнього музею Назар Майструк.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Будівництво Одеської мерії коштувало, як два сервізи для Катерини ІІ" - колекціонер

Формулу порцеляни після наполегливих експериментів винайшли в Саксонії у 1709 року. За наказом курфюста Саксонії 1710-го в добре захищеному Мейсенському замку відкрили першу в Європі порцелянову мануфактуру. За понад два століття мейсенська порцеляна залишається найвідомішою - в світі. Квіткові малюнки мейсенською порцеляни легко впізнавані: яскраві фарби та напівтіньові мазки, пишні бутони та витончені вигини стебла. Вироби з мейсенської порцеляни мають особливе клеймо мануфактури - у вигляді перехрещених шпаг.

"Порцеляну випалюють при високих температурах. Фарбу та глазур наносять у декілька етапів. Один виріб можуть випалювати до 5 разів. Малюнки на мейсенській порцеляні наносилися виключно вручну. Видно, що декоративні елементи мають об'єм, мазки фарби можна відчуи на дотик", - розповідає екскурсовод.

 

Показує предмети, що ілюструють квіткові сюжети на мейсенській порцеляні: масленицю, супницю, тарілки, яскраво жовті зовні та білосніжні з квітами всередині чашку і блюдце. На дні філіжанки зображена ніжна гілка блакитної незабудки. Яскраво синя маслениця прикрашена квітковими малюнками та має ручку у вигляді лимону, всередині на кришці - золотий візерунок, на дні емності для масла - яскравий букет.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Реставратор порцеляни може заробляти 400 гривень на день

Наступною після Мейсенської, за 10 років, відкрилася Віденська порцелянова мануфактура. Наприкінці XVIII століття тут для нанесення малюнків почали використовувати технологію деколі.

Для ілюстрації цієї техніки показали чашку з блюдцем. Яскраві смуги фарби, що слугують ніби тлом для золотого розпису і картини, нанесені вручну. Дрібні елементи, по суті, є "переводкою".

 

"Це частина чайного сервізу. Тут зображена копія з картини Ангеліка Кауфман. Ці вироби являють собою одні з перших прикладів використання деколей - декалькоманію (поліграфічний спосіб виготовлення перебивних зображень, призначених для перенесення на папір, фарфор, скло тощо. - Gazeta.ua). Керамічними пігментами на пергаментному папері зображували малюнок і переводили на сам виріб. В даному виробі таким чином нанесена не тільки картина, але і золотий візерунок", - пояснив науковий співробітник музею.

Серед яскравих кольорів, нанесених на пласку основу, виділяються об'ємні білі зображення купідонів. Це сервська порцеляна - виготовлена у Франції, в порцеляновій мануфактурі міста Севр. Кувшин кольору слонової кістки з об'ємним малюнком виготовлений в особливій техніці.

 

"Техніка порцеляни називається "бісквіт". Доволі відома її багато де виготовляли, вигадали на Севрській мануфактурі. Порцеляновий черепок без жодного покриття декілька разів обпікається і створюється така ніжна структура", - показує предмети експозиції Назар Майстренко.

Окремою технікою розпису виділяється блюдо з мануфактури українського поміщика Андрія Міклашевського. Його мануфактура діяла в середині XIX ст. в селі Волокитине тодішньої Чернігівської губернії. Зараз це територія Сумської області. Порцеляновий завод Міклашевського працював відносно недовго - з 1839-го до 1861-го. Припинив своє існування після реформи 1861 року, яка скасувала кріпацтво в Російській Імперії.

 

"На мануфактурі Міклашевського працювали кріпосні, вони ж розписували вироби. Цей посуд дуже легко упізнати, В переважній більшості вироби мають квіткові ансамблі. А ще їх дуже мало, не кожен музей може похвалитися Міклашевським. Цей посуд дуже дорогий", - показує блюдо екскурсовод.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Шевченкіана в українській тонкій кераміці" - українська порцеляна на межі зникнення

Окрему увагу Назар Майстренко приділяє утилітарному призначенню виробів. Розповідає, що порцелянові сервізи зазвичай складалися з великої кількості предметів. Включали не лише різноманітний посуд для безпосереднього прийому їжі - тарілки, таці, салатники, соусники тощо. В однаковому стилі оформлялися також підсвічники, вази, фігурні прикраси.

Призначення деяких предметів було донедавна невідоме полтавським музейникам. Наприклад, невисоких видовжених чаш, що мали округлі виїмки на краю.

 

"Випадково дізнався, переглядаючи віртуальні екскурсії всесвітньовідомих музеїв, про призначення такого посуду. Виявляється, це вази для охолодження рюмок. Всередину закладали подрібнений лід, на який складали рюмки на ніжках. Чіпляли основою за виїмки", - розповів співробітник музею.

Ще в тимчасовій експозиції представили неапольську вазу з об'ємним зображенням напівоголеної жінки та драконів, а також чайник та піалу з китайської порцеляни.

 

Автор екскурсії пояснив, що це - для порівняння. Адже порцеляну винайшли окремо в різних регіонах, тож вона відрізняється зовнішнім виглядом та технологією виготовлення.

Зараз порцеляна поступово виходить з широкого вжитку та залишається переважно предметом колекціонування, або елементами святкового сервірування. Тендітний та доволі складний у виготовленні, а від того достатньо дорогий матеріал у щоденному вжитку витісняють дешевші та простіші - наприклад, фаянс та скло.

×