Ексклюзиви
субота, 16 вересня 2023 20:02

"Ходила в одну церкву. Її Епіфаній забрав"- про що говорять і за кого моляться у храмах РПЦ в Києві
21

85% українців вважають, що влада має втрутитися у діяльність представників Російської православної церкви в Україні. 66% переконані, що цю церкву в Україні треба заборонити взагалі. Такі результати показало соціологічне дослідження.

Торік СБУ провела контррозвідувальні заходи на об'єктах, якими користуються представники РПЦ в Україні. На території єпархій знайшли російські паспорти, георгіївські стрічки, символіку "Опозиційної платформи – За життя" і методички голови РПЦ Кирила Гундяєва.

У квітні повідомили про підозру колишньому настоятелю Києво-Печерської лаври Павлу (Петру Лебедю). Той робив заяви, які виправдовували чи заперечували дії країни-агресорки Російської Федерації. Суд призначив йому цілодобовий домашній арешт.

Попри заборону діяльності на території України церков російської православної церкви, так званої "УПЦ", більшість храмів столиці й досі не перейшли в підпорядкування ПЦУ. Проводять служби мовою агресора й продають російську літературу.

Про що говорять у московських церквах Києва, дізнавалася кореспондентка Gazeta.ua.

КЛЕПКИ НЕМАЄ

Вузька і звивиста вуличка Докучаєвська спускається вниз до житлових радянських багатоповерхівок. Ліворуч у огородженому парканом саду миготить тепле тьмяне світло. На ґанку літній чоловік у темних джинсах і футболці збирає робочі інструменти докупи.

На паркані відбиває фари поодиноких машин синя вивіска з написом "Свято-Троїцький храм". Церкву на Батиєвій горі збудували у 1916 році, але вже у 1930-ті її закрили. Тільки у 2001 році тут вперше за довгий час розпочали проводити служби.

  Свято-Троїцька церква — православний храм у Києві на Батиєвій горі
Свято-Троїцька церква — православний храм у Києві на Батиєвій горі

На хвіртці висить великий залізний замок – вечірні служби тут проводять рідко. Віддаля чоловік біля входу в храм помічає гостю і піднімається камʼяними сходами до паркану.

– Уже пізненько, зачинений храм. Ви хочете помолитися?, – запитує українською.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як хасиди святкують Рош га-Шана: фото та відео з Умані

Стає зрозуміло, що він – священник. Має сиву густу бороду, проникливі очі і зморщене чоло, на яке спадають сірі пасма волосся. Прочиняє хвіртку і проводить у храм. На підлозі, встеленій килимом, лежать деревʼяні дошки й жовтий шланг для води.

Автор: Лілія МИЦКО
  Храм закрили у радянські часи і зруйнували, але вже у 2000-х на Батиєвій горі відкрили нову Троїцьку церкву
Храм закрили у радянські часи і зруйнували, але вже у 2000-х на Батиєвій горі відкрили нову Троїцьку церкву

Пахне паленим воском і ладаном, з вулиці чути цвіркунів. Отець Вʼячеслав дає в руки паперову газету з історією церкви, щоправда російською.

– Є відгуки про храм?, – питає після того, як кажу, що про церкву дізналася в інтернеті. – Про мене щось пишуть? Зараз люди рідко скажуть щось добре. Людина хоче бачить те, що хоче бачити. Якщо зла – то кругом погане побачить.

Погані відгуки чув через те, що церква досі підпорядковується РПЦ. Щоправда сам священник називає храм "українським православним".

Ні Варфоломій, ні Кирило, ні Онуфрій – це ж не боги

– У нас УПЦ. А як по-іншому може бути?, – каже трохи знервовано. – Що це за спекуляція і якийсь брєд сумашедшого? Бог – українець чи росіянин? Навіщо таке робити? Одне діло, що бувають священники падлюки, вибачте, – то правда. Ми до Бога приходимо, треба йому вірити. Ні Варфоломій, ні Кирило, ні Онуфрій – це ж не боги, а чиновники церковні. Забулись просто, клепки немає. Треба пояснить людям, що таке церква взагалі.

Чоловік нажаханий останніми подіями, що сталися в українському релігійному осередку. Києво-Печерська лавра – святе місце, запевняє.

– Є гріхи людські, а є проти людей і церкви – оце горе. Якщо піп прийшов і заробляє гроші на вірянах, то що ж ти робиш?

Вознесенський Флорівський жіночий монастир — найдавніший жіночий монастир Києва
Фото: Лілія МИЦКО
За часів радянської окупації України, чернеча садиба значно зменшилася: її потіснили багатоповерхові будинки, побудовані на колись великій території монастиря
За часів радянської окупації України, чернеча садиба значно зменшилася: її потіснили багатоповерхові будинки, побудовані на колись великій території монастиря
Покровський жіночий монастир РПЦ — гуртожитній жіночий монастир у Києві, на Кудрявці
Богослужіння у Покровському монастирі проводять російською. Однак черниці у більшості спілкуються між собою державною

Люди продовжують приходити на служби, розповідає священник. Однак не так багато, як було раніше. Церковні свята продовжують відзначати за старим стилем, зізнається.

– За календарем, даним Богом. Старий стиль – це даний Богом. Пасха буде, незалежно від церкви, – каже наостанок, вибачається і просить піти, бо вже зачинятиме храм.

РОСІЙСЬКА ЦЕРКВА

Покровський жіночий монастир в історичному центрі столиці досі знаходиться у підпорядкуванні російської православної церкви. Обитель на Кудрявцевій горі заснувала російська княгиня Олександра (у чернецтві – Анастасія. – Gazeta.ua), дружина князя Миколи – брата російського імператора Олександра ІІ. Тут у садах обителі покоїться її тіло.

Помітити каскад із храмів у глибині кварталів не важко – золоті бані визирають за пожовклими каштанами й застилають небо. Велична камʼяна брала блакитного кольору оздоблена ликами святих. Біля входу на територію паркуються дорогі автівки.

Автор: Лілія МИЦКО
  Покровський жіночий монастир РПЦ — гуртожитній жіночий монастир у Києві, на Кудрявці
Покровський жіночий монастир РПЦ — гуртожитній жіночий монастир у Києві, на Кудрявці

Прихожани приїздять у монастир навіть для того, щоб погуляти територією. У садках висадили троянди, на зелений газон з дерев попадали червонобокі яблука. Свято-Покровський храм знаходиться на нижній частині обителі, але там проводять тільки ранкові служби. Постійно ж відчинена Миколаївська церква – з фасадами зеленого кольору й високими куполами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Який вигляд зараз має найбільший смітник України та як живеться людям поруч із ним

Двері всередину відчинені, до них ведуть високі сходи з кованими перилами. У соборі вражають високі стелі, оздоблені ліпниною, позолотою й церковним розписом. Ліворуч біля вівтаря й ікон в блискучих рамах проводить молебень священник. Обличчям до вівтаря схилився над стійкою з папірцями й тихо щось промовляє. За ним – у хустках і довгих спідницях час від часу хрестяться й вклоняються вірянки.

– А це російська чи українська церква?, – питаю жінку у тонкій хустині, завʼязаній на потилиці.

Автор: Лілія МИЦКО
  Богослужіння у Покровському монастирі проводять російською. Однак черниці у більшості спілкуються між собою державною
Богослужіння у Покровському монастирі проводять російською. Однак черниці у більшості спілкуються між собою державною

– Нормальна, Боже!, – з неприхованим роздратуванням підвищує голос прихожанка і швидко йде геть.

Надворі під брамою зібралися віряни – хто стоїть, а хто сидить на парапеті. Слухають екскурсоводку – літню жінку з короткою стрижкою у центрі "зібрання".

– Архітектура псевдоросійська, – розповідає. – Росія 200 років тому ще заборонила будувати у нас за українською традицією. Анастасія, засновниця монастиря, звела тут лікарню з новітнім європейським обладнанням. Перший рентгенівський апарат у Росії був тут – у лікарні княгині.

Автор: Лілія МИЦКО
  Будівництво собору тривало 15 років. Лікарняні корпуси зазначеного Покровського монастиря були власністю Київського дворянського зібрання
Будівництво собору тривало 15 років. Лікарняні корпуси зазначеного Покровського монастиря були власністю Київського дворянського зібрання

Неподалік церкви під деревами стоїть "Монастирська лавка". Тут вистачає краму – ікони, одяг, товари для хрещення дітей, молитовники й навіть дитячі книжки. Більшість літератури у крамниці – українською мовою.

Сходами повільно спускається жінка у блакитній хустці, на вигляд років 70. Тримається за перила й спирається на деревʼяний ціпок. Це російська церква, каже.

Вони ж далекі від мирського життя, тут церковне

– Монастир відноситься до російської православної церкви, – впевнено каже Любов. – Вони ж далекі від мирського життя, тут церковне. Моляться тут за всіх, навіть за ворогів. Треба ходити, поки ніжки бігають. 21 вересня буде Різдво Пресвятої Богородиці – велике свято.

У храмі усі свята відзначатимуть за старим стилем, розповіла прихожанка. 27 вересня радить піти в Храм Воздвиження господнього на Подолі, названого на честь свята.

– Я тут близько живу, але хочу всюди побувати, – говорить російською киянка. – Уже 30 років у Свято-Покровську церкву ходжу. А є такі храми, що закриваються. А це – наша святиня. Ходила я в одну церкву – а вона вже закрилась, Епіфаній забрав. Хотіла замовити панахиду – сказали не приходити. Лавру наче вже забрали, була там 17 серпня останній раз. А тут же похоронена свята Анастасія – вона з Петербурга, і княжна Софія – із Москви.

Автор: Лілія МИЦКО
  За часів радянської окупації України, чернеча садиба значно зменшилася: її потіснили багатоповерхові будинки, побудовані на колись великій території монастиря
За часів радянської окупації України, чернеча садиба значно зменшилася: її потіснили багатоповерхові будинки, побудовані на колись великій території монастиря

Щоб точно знати дати всіх свят – радить купити церковний календар у крамниці. Сама ж придбала бавовняну хустинку, мовляв від самої Анастасії.

– Прати не можна, а якщо й так – то воду потім у землю вилити, – пояснює і поспішає знову у крамницю вірянка. Хоче купити ще лампадку.

"КАРАЄМОСЯ ЗАХОДОМ"

– Здесь же тоже есть работа. Целый день на ногах, – каже черниця у довгій чорній сукні з покритою головою. Розмовляє російською, немов рідною.

Вознесенський Флорівський монастир на Подолі заховався у дворах. Перед брамою розкинулась невелика алея, яка вже стала рідною для безхатченків і пиятиків. Жінка у почовганій брудній куртці спить на бетонних плитах, а поруч поставила паперову склянку для пожертв. Біля паркану пиячать двоє чоловіків – ледь стоять на ногах.

Автор: Лілія МИЦКО
  Вознесенський Флорівський жіночий монастир — найдавніший жіночий монастир Києва
Вознесенський Флорівський жіночий монастир — найдавніший жіночий монастир Києва

На вході вивісили попередження для відвідувачів: жодних цигарок, алкоголя і фотокамер. Розмовляти по телефону також заборонено. Вхід до храму з протилежного боку вулиці. Під дверима хреститься і кланяється чоловік у червоній футболці. Перед ним висить розклад богослужінь, написаний російською.

Від відвідувачів, черниць і служителів тут майже неможливо почути українські слова. Це ж стосується і книжок у церковній крамниці. Більшість літератури, що тут знаходимо, друкують у Росії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Калюжі крові, страшні поранення та думки про "заморозку" війни: як медики працюють на "нулі"

Привертає увагу яскрава й товста книжка на нижній полиці – "Кулинарная книга верующих. Более 1000 рецептов блюд российской кухни". Видана у місті Балашиха Московської області.

Автор: Лілія МИЦКО
  У церковній крамниці Флорівського монастиря продають переважно книги російською мовою
У церковній крамниці Флорівського монастиря продають переважно книги російською мовою

Просто перед очима стоїть тонка брошура з жінкою у російському національному одязі на обкладинці. "Сарафан лучше брюк" друкували у Володимирі, що в Росії. Це – своєрідний посібник для жінок про те, як має поводитись і одягатись "істинна" християнка.

Мовляв не можна користуватися косметикою, бо вона псує природну красу жінки. Також тут можна прочитати про російський народний костюм.

– А це російський народний одяг?, – питаємо у продавчині.

– Так, це для тих, хто любить такі сарафанчики, – відповідає.

– Є щось подібне про український національний костюм?, – продовжуємо дізнаватися.

– Ні, такого немає, – здивовано каже черниця.

Автор: Лілія МИЦКО
  У крамниці продають книги, надруковані в Росії
У крамниці продають книги, надруковані в Росії

Без наративів "русского мира" у брошурі не обійшлося. На одній із перших сторінок пишуть, що брюки прийшли в Росію з Америки. І якщо зараз мовляв "поклоняємося американським винаходам, то Заходом і караємося". Знаходимо рядки й про нібито переваги "самодержавного правління".

На вечірню службу збираються миряни. Заходять у храм і цілують ікони на стінах, витираючи скло після губ ганчіркою, що залишає розводи. Черниці запалюють лампадки, ставлять свічки й починають читати молитви російською.

Автор: Лілія МИЦКО
  Сторінка з книги "Сарафан лучше брюк"
Сторінка з книги "Сарафан лучше брюк"

Служителі час від часу повторюють ритуал з цілуванням ікон, за ними – і прихожани. У темній залі стає незатишно від хаосу довкола. Священник у довгій рясі виходить з вівтаря й розмахує кадилом – дим розноситься довкола й туманить очі. Згорблена бабуся стає на коліна й прикладає голову до підлоги.

– За преподобного митрополита Онуфрія молимось, – грубим голосом проспівує священник і всі починають хреститись.

Зараз ви читаєте новину «"Ходила в одну церкву. Її Епіфаній забрав"- про що говорять і за кого моляться у храмах РПЦ в Києві». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

3

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути