Неподалік відомої у всьому світі 23-кілометрової набережної Дніпра знаходиться один із найдовших будинків в Україні. Довжина багатоповерхівки на просп. Героїв, 12 становить 860 м.

Знамениту "Китайську стіну", як будинок називають у народі, побудували у 1972-1974 роках за проєктом архітектора Павла Нірінберга у кілька етапів. Будинок має 36 під'їздів та понад 1200 квартир. Щоб дістатися від першого під'їзду до останнього, потрібно проїхати три тролейбусні зупинки.

Будинок розташований півколом на житловому масиві "Перемога". Його пронизують єдині мережі опалення, водопостачання, каналізації, електроенергії.

Родзинкою "Китайської стіни" є нетипові для часу будівництва дворівневі квартири-пентхауси. За даними 2015 року, у девʼятиповерхівці проживало більше 3100 людей.

Кореспондентка Gazeta.ua побувала у одному з найдовших будинків в Україні і дізналася, як там живуть люди.

ПРЕСТИЖНИЙ МАСИВ

Під підʼїздом девʼятиповерхового панельного будинку на деревʼяній общербленій лавці сидить літня жінка. Ховає посивілі пасма колись каштанового волосся під червону вовняну хустку з яскравим рослинним орнаментом. Біля неї кружляє тримасний пухнастий кіт – треться об ноги і муркотить, випрошуючи ласощі.

– Немає у мене нічого для вас. Завтра принесу, – чути здалеку розмову бабусі.

У двір будинку, що розтягнувся на кілька сотень метрів заходимо через одну з арок від проспекту Героїв. Асфальтована прибудинкова територія щільно засаджена деревами й кущами. За бордюром ландшафт контрастний – дитячі майданчики з облупленную фарбою на гойдалках і переповнені сміттєві баки.

Фото: Тарас ПОДОЛЯН

– Я тут живу вже 50 років, але якого року збудували будинок, уже не памʼятаю, – каже літня пані російською і гладить рукою кота, називає Рижиком. – У мене голуби і кішки – я їх тут годую і все. Яша і Рижик у мене, а більше майже нікого не знаю. Я не люблю балаканину. Я не корінна Дніпрянка, як скажу звідки – виженете мене.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Гаманець був загублений. Там сім монет Миколи І" - що приховують таємничі підземелля Софії Київської

Людмила Смірнова народилася у Калінінградській області в Росії. Відверто соромиться свого російського походження.

 

– Я 30 років у "Дитячому світі" відпрацювала у Дніпрі. 10 років на Байконурі, у Казахстані, – згадує Людмила Костянтинівна. – У 24 роки вийшла заміж у Новосибірську за космонавта, ну в ракетних військах він служив, Смірнов його прізвище. Тоді ж і виїхала з Новосибірська. У Дніпро переїхали, коли чоловіка демобілізували за хворобою, отримали тут квартиру, одразу нам дали українські паспорти. Уже 23 роки як немає чоловіка. Ракети заповнювали гептилом (компонент висококиплячого ракетного палива. – Gazeta.ua), а він дуже шкідливий для здоровʼя. Нирки і печінка – усе полетіло.

Родина отримала квартиру у найбільш відомий тоді в Україні багатоповерхівці. "Китайська стіна" – так зараз називають найдовший будинок у Дніпрі – розташована вздовж проспекту Героїв у південно-західній частині міста. Довжина будівлі – 860 метрів.

 

Як у 1970-х роках, на момент будівництва, так і зараз житловий масив "Перемога" (тоді Лоцманський. – Gazeta.ua) вважається престижним. Забудовував його дніпровський архітектор Павло Нірінберг, який і займався проєктуванням славнозвісної "Китайської стіни". Тоді для комфортного життя мешканців на масиві відкрили магазини, торговельні центри, дитсадки й школи. Неподалік є лікарня.

ХВОРИЙ ПУТІН

Девʼятиповерхівка має трохи вигнуту форму й тягнеться аж три зупинки. За кілька кварталів звідси – найдовша у Європі 23-кілометрова набережна вздовж річки Дніпро. Однак "Китайська стіна" вже давно не популярна серед дніпрян, а квартири тут купують переважно у новобудовах неподалік.

Навпроти будинку на площі встановили невеликі продуктові й господарчі магазини, кавʼярні, а також відкритий продовольчий ринок з ятками і прилавками, засипаними фруктами й овочами.

 

– Я прийшла, сіла на лавку – дала їсти кішкам, – дістає з плетеної сумки жовтий пакетик котячого корму. – Думаю про найближчих, у мене і своїх двоє. Комуналку тягну, 1200 гривень цього місяця заплатила за все, а влітку ще менше буде. Тут все поруч – ось магазини, ось аптеки на проспекті.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Я бы с удовольствием поехал в Киев" – як під Полтавою "виросла" дача генерала РФ, який опікується хімзброєю

– Да, самий длінний, чотири остановки, – проходить повз жінка з коротким каре у довгому пальто з квітковим узором, на вигляд років 50. Зупиняється привітатися з сусідкою. – Ми вже привикли до нього, а ті, хто приїжджають, то канєшно дивуються. Зараз уже більшість будинків такі довгі.

Дніпрянка поспіхом заходить у вхідні двері, як тільки бачить камеру.

 

– Це наша лікарка, – зауважує Людмила Костянтинівна.

"Китайська стіна" має 36 підʼїздів. На кожному можна прочитати кількість квартир – їх тут понад 1200. Багатоповерхівку будували у кілька етапів протягом двох років, зводячи підʼїзди поступово один за одним.

Зараз багато квартир на першому поверсі віддали під офіси й магазини, тому порахувати точну кількість житлових приміщень важко. У "Китайській стіні" проживає близько 3000 людей – як населення невеликого селища.

 

– Ніколи не могла б подумати, що Росія нападе на Україну, – різко переводить тему жінка, хитаючи головою. – Це один такий Путін – він хворий. У мене в Росії вже нікого не залишилось, тільки Україна в мене залишилась. Образливо, що таку підлість зробили з Україною, от що. Ніколи тут не було до росіян поганого ставлення. Я завжди розмовляла російською, то мені ніхто жодного слова поганого не казав. Було страшно, що росіяни підуть на Дніпро, на наше місто. Якби чоловік був живий, він був би в шоці. Україна – моя батьківщина, я тут майже все життя.

Жінка піднімається і йде в підʼзд, відганяючи сумкою Рижика від ніг. Із вікна першому поверсі доноситься запах смаженої картоплі, його перебиває їдкий сморід цигарок з балкону праворуч. Панелі між квартирами у деяких місцях перемащені чорною смолою, яка контрастує з молочними фасадами й нещодавно утепленими стінами.

ДВОРІВНЕВІ ПЕНТХАУСИ

На ігровому майданчику чути дитячий гомін. У дворі мешканці гуляють з собаками на повідках і радо вітаються з сусідами. Щоб пройти з одного кінця будинку до іншого, треба витратити до семи хвилин. Під тротуаром на проїжджій частині й на піску за бордюром припарковані легкові авто, переважно старого випуску.

Піʼїзди оздоблені однотипно – мають масивні сірі сходи й дашки над входом з бетонної панелі. Одні двері ведуть до сходів, інші – у підвал. Попри густу заселеність масиву, місцеві мешканці скаржаться, що поруч зовсім немає укриттів на випадок повітряної тривоги. Однак дніпряни вже звикли до сирен, тому зовсім не ховаються від обстрілів.

 

До останнього підʼїзду йдемо вузькою стежкою. Минаємо старі деревʼяні вікна з побитим склом під 31-м, трьох молодиків з пивом і цигарками в руках бабусь, що вийшли надвечір погомоніти. Під вікнами квартир подекуди зустрічаємо доглянуті садки з кущами троянд і пупʼянками фіолетових крокусів, що щойно пробились під сонячними променями.

Біля одного з таких доглянутих дворів чоловік у чорній короткій вітровці садовими щипчиками обрізає гілки бузку. Має сиве коротке волосся і стомлене обличчя, вкрите зморшками біля кутиків очей.

 

– Давно тут живу, заїжджав, коли йому років 20 було. Старі мешканці памʼятають, коли і як будувався. Звідти починався і частинами будували його, – розповідає російською 59-річний Володимир Смишляєв. – Більшість старожилів живуть у перших підʼїздах. З 32 підʼїзду – останній етап будівництва. Видно навіть, що стиковка ширша – закінчується один і починається інший будинок. Наскільки я знаю, ті, хто проєктував Перемогу, отримали ленінську премію при Союзі. Центр міста ж тоді забудовували квадратно-гніздовим методом, а тут же взагалі ні вулиць, ні проїзду. Я так розумію, що для людей хотіли зручно зробити, щоб могли скуповуватися нормально.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Почали стріляти. Один впав на коліно – "паф, паф!" – як у Харкові митці творять шедеври і ганяють ворожі ДРГ

Головним недоліком "Китайської стіни" Володимир вважає відсутність місць для паркування машин. Для такої кількості мешканців їх зовсім мало, жаліється.

 

– Проєктувалося ж усе не так, як зараз. А тепер машини приїхали – а припаркувати немає, де, – Смишляєв голосно відкашлюється і дістає з кишені штанів пачку цигарок. – Раніше піклувалися про те, щоб були всі соціальні служби поряд. А так у кожному місті, я думаю, є своя така "Китайська стіна". Будинок звичайний, тут зупинки поряд. Але немає двора, як такого – тут проходняк. Я раніше жив у десятому будинку, то там був свій двір, було краще. Збудований як звичайна радянська панелька.

Хоч річка Дніпро розташована неподалік, але через вищі споруди навпроти набережної не побачиш. Однак деякі квартири на девʼятому поверсі, що дивляться у бік річки, мають незвичайне планування для часів будівництва. Там розташовані дворівневі апартаменти з чотирма кімнатами, за типом пентхаусів.

 

– Для кого вони призначені були, не знаю, – розмірковує чоловік. – Але ж тоді часто такі приміщення виділяли під творчі майстерні.

ТИЛОВЕ МІСТО

Жити у Дніпрі зараз страшно, зізнається Володимир, особливо після прильоту ворожої ракети у житловий будинок 14 січня. Тоді у багатоповерхівці, що менш як за кілометр від "Китайської стіни" загинуло 46 людей.

– За останній рік життя змінилося у Дніпрі – війна. Але ми все одно – тилове місто. От Запоріжжя – прифронтове, там і блокпостів більше, прильоти, відчувається небезпека. У них же С-300 прилітає. То у нас все одно спокійніше. Просто треба підловлювати, коли в магазин ходити, щоб сирени не було.

 

Двокімнатну квартиру у будинку можна винайняти за 10 тис. грн. Це – середня заробітна плата у місті. З початком повномасштабного вторгнення жити в Дніпрі стало важче, адже значно піднялися ціни на продукти та й за комуналку мешканці платять, як у столиці, обурюється Володимир.

– Три тисячі гривень плачу взимку, трикімнатна квартира, – каже чоловік, викидає цигарку у смітник під сходами й знову приступає до роботи в садку.

Ближче до заходу сонця повертаються з прогулянки мами з дітьми. Висока жінка з немовлям на руках везе у дитячому візку картонну коробку, яку щойно забрала з пошти. На сонці, що сьогодні особливо гріє й виблискує у вікнах сусідніх будинків, вилежуються вуличні різномасні коти.

×