"Замість бомб скидали німцям листівки" - ветерани Другої світової розповіли про війну

16

На День пам'яті та примирення в Полтаві вшанували жертв Другої світової війни біля Меморіалу солдатської слави. Сьогодні над обласним центром дощить, тому захід не був масовим. Та й карантинні обмеження далися взнаки. Тож очільники Полтавської ОДА просто і без пафосу прийшли вклонитися воїнам, що загинули, захищаючи рідну землю.

Фото: Ольга Стенько

- Хоча Полтава і вийшла з "червоної" зони, але карантин не відміняли. Сьогодні не свято, а день пам'яті, коли жертв Другої світової війни вшановує вся Європа. Дуже важливо, що тут присутні ветерани, учасники війни. Ті, хто на власні очі бачив і відчув масштаби тієї трагедії, - сказала Gazeta.ua заступниця голови Полтавської ОДА Катерина Рижеченко.

Ранком 8 травня біля Меморіалу солдатської слави зібралися близько 30 людей. В основному, представники обласної адміністрації, а також члени ветеранських організаціїй учасників миротворчих місій.

І двоє ветеранів Другої світової війни. Їх привезли автівкою родичі. В одного з них під чорною шкіряної курткою костюм кольору хольору хакі в дрібну смужку. На піджаку приколоті декілька десятків орденів та медалей. Чоловік бере до рук букет червоних троянд і декілька тюльпанів. Повільним, але впевненим кроком займає своє місце в процесії для покладання квітів.

- Особисто я не визнаю ніякого примирення. Завжди тільки святкував 9-го травня День перемоги. Щороку. Но оце уряд так вирішив. Хоч я вважаю, що це неправильно. Бо як можна переносити День перемоги? Він не переноситься, завтра все одно святкуватиму. Сьогодні поминальний день, я приїхав покласти квіти людям, які загинули, захищаючи нашу батьківщину, - розповідає учасник Другої світової війни полтавець Євгеній Котов, 96 років.

 

Народився в Полтаві, завершив 8 класів. Коли Євгенію виповнилося 18 років, до рідного міста прийшла війна. Тоді ж чоловіка мобілізували до лав Радянської Армії.

- Повезли нас у товарних вагонах далеко в Росію, в місто Муром Владимирської області. Обучали два місяці, ми жили в дерев'яних казармах, з клопами, з усім – але що поробиш, війна. Потім дали обмундирування англійське – шинелі, все таке, речові мішки, харчів на три дні, зброю – шестизарядні рушниці. І одразу відправили на фронт. Був у піхоті – найважчий род військ. Ганяли кругом. Там де навіть не могли пройти артилерійські пушки "сорокапятки" (протитанкова пушка 45 мм. – Gazeta.ua), доводилося їх тягати вручну по болотах, - розповідає чоловік.

Євгеній Котов брав участь у прориві блокади Ленінграда. Отримав поранення в голову та потрапив до госпіталя. Лікувався декілька місяців, потім – знову на війну.

- Після госпіталя нас вишикували. І сказали зробити крок уперед тим, хто закінчив 7 класів. Я був після 8-ми, тому ступив уперед. Нас відправили на курси молодших командирів. Після двох місяців навчання присвоїли звання молодший сержант та знову відправили на фронт. Далі ми воювали в Литві, Латвії, Естонії, - продовжує учасник війни.

Чоловік згадує, що для нього особисто війна завершилася 12 травня. Бо воював на віддаленому фронті, де супротивник не одразу дізнався про капітуляцію Німеччини.

 

- Війна в Німеччині завершилася 9-го. А ми були в Латвії, де 100-тисячне курляндське угрупування не здавалося. Чи вони не знали про завершення війни. Ми вже знали, але отримали бойову задачу, що на ранок маємо ліквідувати це угрупування. Почався наступ. Пішли літаки, але замість бомб скидали листівки для німців, де було написано, що війна завершилася. І що вони мають здатися, щоб запобігти кровопролиттю. Вони рвали свої білі сорочки, в'язали на дула автоматів та потроху висовували на знак, що здаються, - згадує ветеран.

Після завершення Другої світової війни Євгенію Котову довелося залишитися в армії – як досвідчений фронтовик, навчав молодь військової справи. Після демобілізації в 1950-му освоював мирну професію, завершив технікум. Працював товарознавцем, згодом в керівництві міського відділу безпеки на транспорті. До 2017-року очолював міську ветеранську організацію.

 

– Я згоден, нехай буде День примирення – не треба нам більше воювати ні з ким. А 9 травня буде свято Перемоги. Сьогодні я прийшов віддати належне тим, хто загинув у війні. Ми врятували увесь світ від фашизму – це саме головне, – сказав учасник Другої світової війни полтавець Борис Ковтун, 96 років.

 

Борис Миколайович згадує, як у 1941-му щойно випустився зі школи після 9 класів та поїхав з рідного села Ждани Лубенського району на екскурсію до "обласної столиці" Полтави. Тоді й почув страшну звістку про початок війни.

– 21 червня ми приїхали до Полтави. Десь у школі переночували. А 22 оголосили, що війна. Но ми тоді зуміли ще в Полтаві подивиться всі музеї. Таке красиве місто було! Такою Полтаву запам'ятав на все життя, хоча більше й не бачив. Я воював на Курському напрямку, а потім брав участь у звільненні Полтави. Неподалік міста мене і поранили, - розповідає Борис Ковтун.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сьогодні відзначають День пам'яті та примирення

Коли почалася війна, разом з батьком ветеринаром та матір'ю Борис Петрович переганяв колгоспну отару з Полтавщині до території Росії, Сталінградської області. У дорозі були з серпня, прибули наприкінці грудня. Там, дізнавшись, що хлопець з відзнакою завершив 9 класів, направили за Урал навчатися на офіцера. Звідти й потрапив на Курську дугу у складі П'ятої гвардійської армії. Після поранення лікувався в госпіталі, а потім повернувся на фронт. Брав участь у визволенні Будапешту, пройшов через Югославію та Австрію.

 

- Для мене усі, хто захищав і захищає нашу рідну землю - побратими, незалежно від того, у боях якої війни вони брали участь. Щороку приходжу вклонитися їх пам'яті у цю скорботну дату та подякувати живим ветеранам, що відвоювали країну у ворога. Вітаємо і в нашій громаді ветеранів - таких залишилося шестеро, - розповів голова Терешківської ОТГ, ветеран АТО Віталій Турпітько.

Він разом з іншими учасниками нинішньої російсько-української війни також прийшов покласти квіти до Меморіалу солдатської слави.

9 травня в Полтаві біля Меморіалу солдатської слави планують провести масові заходи за участю міських чиновників.

×