Колекцію з понад 300 дискових телефонів зібрав мешканець Полтави 59-річний Валерій Полтавець. Ще має 14 раритетних мотоциклів та кількасот значків.

Про свою пристрасть до колекціонування Валерій Петрович розповів Gazeta.ua.

Фото: Ольга Стенько

Валерій Полтавець народився в селі Попівка Глобинського району Полтавської області. В обласному центрі живе 35 років, відтоді як повернувся з флоту у 1985 році та одружився з полтавкою. Разом з дружиною виховали двох доньок, мають двох онук. Приватний підприємець. В молодості працював токарем на суднах риболовецького флоту, ремонтував годинники.

"Бути колекціонером – то особливий склад характеру. Жага до колекціонування або є, або немає – її не напрацьовують як навички", – каже чоловік.

Говоримо з Валерієм Петровичем у його офісі в старому районі Полтави. На стінах кабінету карти світу та Полтавської області, фотографії дітей та онуків, червоний планшет зі значками. Власне, все в цьому приміщенні розповідає про хобі Валерія Полтавця: значки, мотоцикли та телефони.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Альбоми, фотоапарати, плівки - колекціонер показав експонати ретрофототехніки

"Першим предметом колекціонування були значки. Почав у 14 років. Збирав свідомо: розрізняв, які належать до спорту, розповідають про місто чи виготовлені до якихось річниць. Поки був в армії, племінники розібрали більшу частину. Тоді покинув цю ідею. Нещодавно почав збирати по новій. Не збирався - випадок. Хтось здав у пункт прийому брухту колбу з дитячими значками. Викупив за символічні гроші, гривень 30. Повісив у кабінеті, принагідно поповнюю. Але не шукаю спеціально", – розповідає Валерій Полтавець.

 

В армійські роки Валерій Полтавець служив у морфлоті. Після демобілізації пішов працювати у риболовецький флот, був на судні токарем. Графік щільний - пів року в рейсі, 40 днів удома. Ловили рибу в Атлантичному океані. Пропрацював 5 років, повернувся за сімейними обставинами – народилася донька.

"Вчасно пішов, море не встигло затягнути на все життя. Є такий переломний момент: якщо його перескочиш, повернутися на берег буде важко. В рейсі, було, думаєш, щоб швидше додому. А приходиш на берег і розумієш, скільки тут проблем, хочеш швидше назад", – згадує чоловік.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На якому хобі можна заробити найбільше

Щоб не нудитися в рейсі, придумав у неробочий час створювати сувеніри. Одного разу зробив парусник з листа нержавіючої сталі, встановив на підставку, яка імітує хвилі. Цей сувенір бережуть у родині як сімейну реліквію. На іншій полиці стоять на чатах три лицарі з металевих пивних кришок. Їх Валерій Петрович виготовив кілька років тому для участі в конкурсі на екологічному фестивалі. Взяв першу премію.

 

Технічний склад розуму має з дитинства. Ще в малому віці полюбив майструвати, цікавився точними механізмами.

"Ще малим розбирав усі будильники вдома. Спочатку – відкривав, дивився і закривав. Потім почав розбирати і збирати. Тож, коли зійшов на берег, знайшов роботу по ремонту годинників. З того часу вдома жодного, який цокає – тільки безшумні. Бо не можу спати, прислухаюся, чи правильний хід має", - каже Валерій Полтавець.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Зупинили стрілки на часі, коли стався вибух"

З роками цікавість до механізмів переросла у потяг до мотоциклів. У родині були мотоцикли - "Восход", "ІЖ", тож у дорослому віці чоловік наважився купити власний мотоцикл.

"Завжди хотілося мати ІЖ-49 – він красивий, має особливий вихлоп. Знайшов в одного чоловіка ІЖ-49 темно-зеленого кольору – точніше, купу металу. Два роки відновлював. Потім захотілося ще один. Знайомий якось каже, мовляв, ти ж хотів ІЖ-49, то є в одного діда – поїдь подивися. Думаю – та вже скільки років, там мабуть нічого оригінального, а те що залишилося – іржаве. Але поїхав з цікавості. Як викотив з пристройки – а там все в оригіналі, навіть насос рідний, ніби з заводу. Ну як його не купити? Так і пішла збиратися колекція. На першому мотоциклі іноді досі катаюся", – розповідає мотовласник.

 

Зараз у колекції 14 мотоциклів. Серед них Яви – 250-та і 350-та, Яветта, Паннонія, Мінськ, Москва, Honda PC800/ Pacific Coast. Є перехідна модель від перших ІЖ-350 до ІЖ-49.

"Видно, що зроблений майже кустарним способом – наприклад, трохи довший зад. За документами він ІЖ-350, а більше схожий на ІЖ-49. Єдине, має деякі своєрідні запчастини: трохи не такі щитки, бак трохи іншої форми", – пояснює.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Від чопера до патрульної версії - показали останні моделі українських серійних мотоциклів

Старі мотоцикли, які потрапляють до рук, відновлює і залишає в колекції, не продає. Єдиний виняток – мотоцикл із коляскою. Бо для нього місця потрібно, як для повноцінного авто. А місце зберігання стає проблемою, хоча поки вдається проситися в гаражі сусідів. Торік ще продав чопер, бо зрозумів, що мало ним їздить.

Маючи легковик, Валерій Петрович у справах їздить автівкою. Якщо вже виїжджає на двоколісному, то частіше за все обирає 800-кубовий Honda PC800/ Pacific Coast. За колір в родині мотоцикл називають Білим лебедем.

 

"Мені він подобається – для мого віку, на мою вагу його хватає. Належить до класу "турист", розрахований на дальні дистанції, має багато багажників, зручну посадку – на ньому не втомлюєшся. Влітку їжджу ним, буває, з друзями попити кави. З нас молодьож сміється, що люди мого возраста їздять каву пити на таких мотоциклах. Було, поїхав я на байк-зльот у Суми. Не очінь-то удачно з'їздили, в одного байкера вночі вкрали мотоцикл. Я тоді був на чопері. Приїхали, а там кажуть "о, ночвами приїхали" – а там більшість були на "спортах", – посміхається, розповідаючи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Байки, спека і напівголі дівчата: як проходить мотофестиваль "Тарасова Гора"

Згадуючи про байкерську тусовку, зауважує, що не вступав до жодного байк-клубу. Хоча товаришує з усіма – в Полтаві є декілька діючих байкерських клубів. Разом іноді виїжджають на тематичні заходи до інших міст. Та байкером до мозку кісток себе Валерій Полтавець не вважає.

"Є такі справжні байкери – у нього немає машини, він не розуміє, нашо вона потрібна, якщо є мотоцикл. Взимку ходитиме пішки, але свій мотоцикл не зрадить. Але люблю цей особливий драйв – почуття обдува повітря, і все інше. Це треба любити, не кожен зможе. Їздити на мотоциклі – в три рази ризикованіше, ніж на машині. Погодні умови – то холодно, то жарко. Буває, їдеш у повній екіпіровці, а потім застрягаєш у пробці. На вулиці +35, а ти повністю одітий і застебнутий", – розповідає чоловік.

 

Мотоцикли підтримує в ідеальному стані, тому нерідко отримує запрошення на участь у виставках ретро авто-мото-транспорту. Всі роботи з технікою виконує виключно сам. Каже, що лише власноруч можна отримати результат, якого прагнеш. А години праці, вкладені в кожний байк, неоціненні. Тому й не поспішає продавати двоколісні. Хоча неодноразово надходили пропозиції. Але поповнювати колекцію наразі не планує – не бачить перспективи.

"Закрив цей проєкт. Воно стоїть і бачу, що для моєї сім'ї це не перспективно. Не маю синів і внуків – одні дівчата, доньки і онучки. Воно їм не цікаве. Тому поставив на паузу. Але продавати не збираюся, звісно", - розводить руками.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ніби щойно з конвеєра: продають BMW, яка 34 роки простояла в ідеальних умовах

А далі Валерій Полтавець знайшов іншу тему. Ще з молодості мріяв мати на робочому столі телефон. Не простий, а особливий – директорський. Та їх не продавали в торговій мережі, видавали для керівників. Апарат, окрім диска, має кнопки, що пермикали зв'язок на підлеглих – секретаря, бухгалтера, економіста. Купив такий в 90-х на полтавській барахолці.

 

"Ще захотілося телефон, як був у сільському клубі в моєму дитинстві – з ручкою. Піднімаєш трубку, крутиш ручку – дзвінки через оператора. Він питає, з ким з'єднати. Комутатор був у районі. Згодом знайшов і купив. Тепер таких два маю", - розповідає колекціонер.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Презентували телефон

Так один за одним в родині з'являлися телефони. На зміну дисковим приходили кнопкові. А старі не викидалися. У 2016-му чоловік зрозумів, що має колекцію. Тоді ж почав свідомо шукати особливі апарати. Одна вимога – мають бути дискові. Шукає на барахолках, інтернет-аукціонах, на сайтах комерційних оголошень. Іноді отримує телефони в подарунок від друзів.

 

"Найстаріший – металевий, який випускався до 1921 року. Розібрав, а він всередині виглядає як новий, дріт з тканого шнура абсолютно цілий. Привіз з Литви, а туди він потрапив звідкись з-за кордону", - показує Валерій Петрович важкий металевий телефон.

Розповідає, що ще один старий телефон з окремою трубкою і мікрофоном купив в Одесі на Старокінному ринку. Є й такі, що виглядають як старі, але по суті – є імітацією. Один з таких – з натурального каменю. Формою дуже схожий на старий. Але замість диске – кнопки.

 

"Або ось точна копія того, що був у Леніна. Відкривається, щоб можна було підремонтувати чи налагодити. Майстер зробив тумблер – працює і як сучасний, і як старий. Можна перемикати", - показує власник свою колекцію.

У маленькій кімнаті поруч із кабінетом вздовж стін встановлені 4 стелажа на 4-5 полиць, заставлені різноманітними засобами в'язку. Ще на стінах розвішані 26 штук, на підлозі стоять селектори з дисками та кнопками. Усього тут 250 екземплярів – більше не вмістити. Хоча в колекції понад 300.

 

"Не рахую – погана прикмета. Але такі, що не дуже цікаві, знімаю, коли трапляється щось більш достойне. Складаю в ящик. Складність у тому, що дискові телефони, які випускалися в Радянському Союзі, у мене вже майже всі є. Нового нічого не надходить. Всі сайти переглядаю, але шо там шукать? А кнопкові стараюся не купувати – вони мені не цікаві", – пояснює Валерій Петрович.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українка встановила світовий рекорд колекцією сонечок

Та одразу зазначає, що бувають виключення. Так, наприкінці минулого року на інтернет-аукціоні за кількасот гривень придбав невеликий пластиковий кнопковий телефон у вигляді машини Феррарі. Сподобався червоний колір і форма – така машина є в товариша.

 

Один з найулюбленіших – пластиковий телефон у вигляді колони. З ним дуже любили гратися онуки, коли були маленькі. Іще один іграшковий – червоний з очима – купив спеціально для онуки. Почепив унизу, вона гралася, коли приходила у гості.

Є корабельні телефони. Такі встановлювали на палубах. Одна з перлин колекції - велика корабельна база.

 

"Якщо знеструмлене судно – якщо надзвичайний випадок – можна крутити ручку, лампочка загоряється і є струм, можна подзвонити. Дві трубки – можна слухати удвох. Купив в Одесі на Старокінному ринку в 2016-му. Відпочивав там у санаторії. Додому послав "Новою Поштою". А він важить більше 15 кг. Дружина приїхала отримувати посилку і не змогла підняти сама, – проводить екскурсію колекціонер. – Маю спеціальний апарат, в якому немає іскри, це телефон з хімскладів. На ньому табличка "При вызове оператора сними трубку, нажми кнопку". Корпус виготовлений з матеріалу, який не накопичує електричний заряд".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Здійснили перший міжміський дзвінок: як це було

Поповнюючи колекцію, Валерій Петрович цікавиться їх історією. Показує телефон з гербом СРСР в середині диску. Це так званий "ЗАЗ" що розшифровується як "засекречувальний апарат зв'язку". Такі використовувалися для спецзв'язку, деталі та кабель спеціально екрановані, щоб не можна було "зняти" сигнал.

 

"Є старий американський телефон з літерами – по три літери біля кожної цифри, за виключенням Q та Z, є радянський з 9-ма літерами. До 1968-го в телефонній мережі для позначення номерів застосовувалася перша буква. Набирався, наприклад, А. Без літер було не додзвонитися. Їх на диску писали по алфавіту, тільки без літери З, щоб з трійкою не плутатися, – пояснює.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Колекціонер показав, якими іграшками гралися у ХХ ст.

Сам збирач каже, що його колекція потрохи перетворюється на вінтаж, а то й на раритети. Бо дискові телефони вже практично вийшли із вжитку. Водночас зазначає: дорогих екземплярів не придбавав.

 

"У мене немає такого чогось дорогого, що б коштувало десятки тисяч. Доводилося бачити такі дорогі. Це раритети - або дуже старий, або їх дуже мало. Телефони перших років випуску ламаються, їх викидали свого часу як непотріб. Буває, зараз хтось приходить і розповідає "о, а у мене був отакий-то телефон, но його на смітник викинули", - посміхається Полтавець.

Каже, отримував декілька пропозицій щодо організації виставок старих телефонних апаратів. Але завжди відповідає відмовою - переживає, що від апаратів залишаться самі корпуси.

×