У театрі покажуть виставу про закоханого черв'ячка

6

Про мене жартують, що я антикризовий режисер. Вмію домовлятися зі складними людьми, не приймаю образ близько до серця, - каже Марічка Власова. Зустрічаємося у скверику біля театру після репетиції.

Це вже втретє і я рада й горда з того.

Ця казка дуже поетична. У Каліфа є мрія і він забуває про все на світі, закидає державні справи. У нього є палац, повний розваг. Але він мріє літати і перетворюється на лелеку.

Ми зробили ширмову виставу. В ній є і пустеля, в якій живе джин, і розкішний палац, і зграя лелек, захід і схід сонця.

Я завжди знаю, якого кольору буде вистава. Підхожу до художниці: "Ставитимемо зелену", а потім пояснюю, що маю на увазі. Наприклад, "Коломбіна, П'єр, Арлекін" - рожево-блакитна, дівчача, в ній багато солодкого й їстівного. Кольори і відтінки задають настрій. Потім звук.

 

У театрі ляльок готую виставу про закоханого черв'ячка та вередливу гусінь. Композитор у захваті, бо знайшов якусь трубу, що видає звуки, схожі на комарине дзижчання. У "Запорізькій новій драмі" не полишаю надії поставити спектакль за п'єсою Ольги Мацюпи "Екологічна балада".

Найбільша проблема – знайти людину, яка тебе зрозуміла. Як у коханні. Мені пощастило. З композитором Андрієм Бесєдою жартуємо, що у нас сімейний підряд, хоча ми не пара. І з художницею Людмилою Зінов'євою теж склався тандем. Директор каже, що в нас постійно "вариться якась каша".

 

До поєднання лялькового і драматичного. Я вихованка музично-драматичного театру - це масштабно і пафосно, великі концерти, багато костюмів. Хочеться розмаїття прийомів та засобів. Та зараз уже не побачиш чисті жанри, кордони розмиваються. Обов'язково мусять існувати традиційні, класичні театри. Та у кожному місті разом із академічними, музичними, ляльковими театрами повинен бути майданчик для експериментів.