Сільську хокейну команду екіпірували із Канади

58-річний Олександр Гудзенко із Майданецького Черкаської області закінчив цьогорічний хокейний сезон. Чоловік створив у селі хокейну команду. Форму й ковзани привіз із Канади.

"Все почалося 2008 року, – каже. – Якось син приїхав із Києва на зимові канікули й почув мою розповідь про хокейні баталії в селі початку 80-х років. Захопився. Каже: "Батьку, як це так, що я не вмію на ковзанах стояти?" Взялися виправляти. Знайшов старі ковзани й ключки. Розчистили від снігу лід на ставку. Спочатку грали вдвох. Потім почали підходити хлопчаки із нашого кутка. Були геть малими – п'ятикласники і шестикласники. Зараз виросли, стали дорослими. Поступово з року в рік кількість хокеїстів збільшувалася. Легко можемо набрати дві п'ятірки".

Олександр каже, що до занять хокеєм залучаються інші спортсмени.
"Троє хлопців із місцевої футбольної команди попросилися. На ковзани вперше в житті стали. Тепер уже гарно їздять і грають. Хлопчик із Маріуполя з нами всю зиму ходив. Мати відпускала його під мою відповідальність. Хлопці знають, що хокей – не футбол. Тут добряче наробитися треба. Зазвичай перед грою вантажимо в мою машину ключки, ковзани й лопати, щоби очистити від снігу майданчик на ставку. Після гри заливаємо ковзанку, щоби наступного дня лід був гладенький. З іншими селами не змагаємося, бо крім нас ніде в хокей не грають. Чув, що нібито в Умані є команда, яка їздить тренуватися в Білу Церкву. Але то вже ближче до професіоналів, а ми – аматори".

Чоловік каже, що нинішній рівень популярності гри не йде ні в яке порівняння з 70-80 роками минулого століття.
"В часи моєї юності в селі місця не можна було знайти на льоду. Окремо грали 30-річні, неподалік від них – ті, що прийшли з армії. Потім 9-10-класники. А вже десь у закутках учні 6-8 класів".

Олександр Михайлович часто їздить до сина в Канаду.
"Син живе і працює в Торонто вже 6 років. За місцеву команду "Торонто Мейпл Ліфс" грають кілька вихідців із України. Звісно, коли ми приїжджаємо в Канаду, не можемо не купити хокейний інвентар. Придбав дітям кілька пар професійних ковзанів фірми "Бауер". Якось купили кілька пластикових ключок. Примотали їх скотчем до багажу. Дорогою ключки десь зникли. Пропали чи то в німецькому аеропорту, чи то в Борисполі. Звісно, возимо й форму. Є светри "Торонто" й збірної Канади".

Гудзенко тішився нинішній пізній весні.
"Лід довго не розтавав і ми награлися уволю. Сам спробую покататися ще в квітні. Просто хочу встановити рекорд – ніколи ще в квітні на ковзанах не катався".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Уродженець Черкащини 40 років тому встановив вічний рекорд у хокеї

×