Видавниця і колекціонерка зі Львова Ярина Винницька розповіла історію родинної ікони Богоматері, яка колись врятувала її бабусю від недуги.
- Це літографія 1920-30-тих років. Такі ікони були дуже популярними. Увійшли в моду в 20-30-ті роки і витіснили мальовані хатні ікони. Але наша ікона має свою родинну історію.
Моя прабабця довго не мала дітей. Завагітніла досить пізно, в 35 років, що на той час було безпрецедентно, і дуже плекала свою доньку, мою бабусю.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дім-музей Ярини Винницької 80 років зберігає родинні скарби
Бабця у 7 років захворіла на скарлатину. Ліків не було. Лікар сказав: або переборе сам організм, або ні. І ось вирішальна ніч - виживе чи не виживе. Так виглядало, що бабця вже помирає, навіть прийшли дітки-однокласники маленькі попрощатися з нею. Бабця лежала на столі (так, як кладуть покійників) і на все життя запам'ятала, як діти плакали, як вони клякнули, щоб помолитися біля неї.
А її мама весь цей час дуже пристрасно молилася і пообіцяла перед цією іконою, що якщо її донька виживе, буде кожну середу і суботу, в богородичні дні, палити лампадки. Бабця вижила, попросила пити. І тому у нашій родині завжди запалювали лампадку перед цією Богородицею. Цю ікону забрали зі собою в Україну при переїзді. Вважаємо її родинно-чудотворною - вона вже намолена. Це наша сімейна реліквія, хоча й написана не сільським богомазом, а є масовим дешевим продуктом - літографією.
Матеріал про колекцію Ярини Винницької читайте у номері журналу Країна від 26 лютого 2019 року.
Коментарі