Почалося збройне повстання на кораблі Чорноморського флоту

27 червня 1905 року біля берегів Одеси у Чорному морі почалося збройне повстання моряків на броненосці "Князь Потьомкін Таврійський" - перший в історії Російського флоту збройний виступ моряків. Приводом до повстання стала відмова 30 моряків їсти борщ із зіпсованого м'яса.

В цей час відбувався підйом революційного руху в Росії та національної свідомості в Україні. Більшість команди екіпажу корабля становили українці. Усього на борту було 731 людина.

Повстання почалось з фрази, вимовленої унтер-офіцером Григорієм Вакуленчуком українською мовою: "Та доки ж ми будемо рабами!". Повстання підтримали матроси та унтер-офіцери, до яких добровільно приєднався лише один офіцер — Олександр Коваленко. Моряки заарештували більшість офіцерів. Кілька офіцерів погодилися співпрацювати з повсталими на так званих добровільно-примусових началах.

На початку повстання Григорія Вакуленчука смертельно пораненив старший офіцер Іполіт Гіляровський. Після цього, керівником повстання став мінний машиніст Панас Матюшенко.
Наступного дня "Потьомкін" прибув до Одеси з вимогою дати можливість йому взяти воду і вугілля. Вранці на берег доставили тіло Вакуленчука. В записці на грудях загиблого було сказано: "Перед вами лежить тіло вбитого матроса Григорія Вакуленчука, убив старший офіцер ескадреного броненосця "Великий князь Потьомкін-Таврійський" за те, що він сказав, що борщ не годиться. Помстимося кровопивцям! Смерть гнобителям, нехай живе свобода!". До вечора на набережній вже зібралось до 10 тисяч осіб. Почались провокації, деякі крамниці були розбиті і підпалені. Сталися заворушення в порту. Війська відкрили вогонь по натовпу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На відкриття пам'ятника Шевченка у Вашингтоні прийшли 100 тисяч українців

Під час похорону урядові війська вбили ще кількох моряків з "Потьомкіна". Повсталі ухвалили два звернення — "До гнобителів народу" і "До всіх поневолених народів Росії". На придушення повстання командування Чорноморського флоту 29 червня послало дві ескадри, до яких входили 5 броненосців, 1 крейсер, 7 міноносців. Але моряки ескадри відмовилися стріляти по "Потьомкіну". До них із промовою звернувся Олександр Коваленко: "…Ми тепер брати не тільки по крові, а й по духу — стоїмо за одне і вимагаємо своє, і доб'ємося того, що потрібно не тільки нам, а й нашим дітям та внукам. Хай живе Свобода!". Після цього броненосець "Георгій Побідоносець" приєднався до "Потьомкіна". Інші 4 броненосці відійшли на рейд.

Команда "Потьомкіна" повела корабель до румунського порту Констанца. Там передала представникам іноземних консульств та пресі звернення "До всього цивілізованого світу" та "До всіх європейських держав", в яких роз'яснила мету своєї боротьби. Румунська влада відмовилася надати бунтівному кораблю необхідні припаси. Броненосець зробив рейд до Феодосії, але при спробі зійти на берег по них відкрили вогонь. Витративши всі запаси палива і продовольства, моряки вирішили здатися румунській владі.

8 липня корабель пішов на Констанцу, де був інтернований урядом Румунії, а наступного дня — повернений Росії. 14 липня 1905 року корабель відбуксували до Севастополя.

Після поразки повстання Панас Матюшенко та інші його учасники зійшли на берег в Румунії і залишились там як політичні емігранти. Імперський уряд вимагав від Румунії видати їх як кримінальних злочинців, але Румунія відмовила. Згодом більшість повстанців залишили Румунію, частина повернулася на батьківщину. Більшість із тих, хто повернувся, були заарештовані та страчені.

×