Трьох військових, які 19 червня загинули в бою з сепаратистами в місті Ямполь на Донеччині сьогодні відспівували на Львівщині. З двома простяться завтра. Доля ще двох солдатів і досі залишається не визначеною. Їхніх тіл не привезли з місця бойових дій.
Військові із 24-ї окремої Залізної механізованої бригади імені Данила Галицького Сухопутних військ ЗСУ дислокуються в Яворові на Львівщині. Сьогодні в регіоні оголошено день жалоби, відмінили усі розважальні програми та телевізійні передачі.
О 15 годині, в місті Шепетівка на Хмельниччині прощалися з командувачем батальйону підполковником, 37-річним Ігорем Ляшенком. У нього залишилося двоє малих дітей. Сім'я мешкала в Яворові.
Завтра у місті Коломия на Івано-Франківщині, о 10 годині, в Михайлівській церкві, розпочнеться прощання з капітаном, 27-річним Степаном Воробцем. У чоловіком залишився малолітній син. Він був командиром розвідувальної роти штабного батальйону.
Прощалися, як з героєм, сьогодні із старшим розвідником, солдатом 21-річним Юрієм Приходом із села Семирівка Яворівського району.
У Сокалі на Львівщині хоронили солдата-розвідника 22-річного Віктора Сивака.
"Віктор вчився в гімназії, в одній із кращих в області. Далі в Одесу поступив в політехнічний. Любив вчитися, але найбільше захоплювався спортом. Тому після чотирьох курсів навчання пішов за контрактом в армію, - говорить знайомий хлопця, 24-річний Віктор. - Його батьки скромні. Батько, на пошті працює, мати на заробітки їздила. Коли була команда їхати на Схід, Віктор ні на секунду не завагався. Він був патріотом. В нього було розвинуте не бувале відчуття справедливості".
Сьогодні в обід на Тернопільщину привезли тіло, 23-річного солдата Віктора Семчука, розвідника-снайпера розвідувального відділення штабного батальйону 24 окремої механізованої бригади оперативного командування "Північ" Сухопутних військ ЗСУ. Хлопця похоронять завтра в рідному селі Залав'є. У хлопця залишилася сестра та батьки. Родичі навіть не здогадувалися, що їхній син воює на Донбасі.
Солдата 19-річного Миколу Шайногу, розвідника-кулеметника розвідувального відділення штабного батальйону із села Дмитрів Радехівського району й досі не привезли з Донбасу. Тому коли відбудуться похорони, у селі не знають.
"Батьки чекають. Це найстрашніше, знати, що твоєї дитини вже нема в живих і не змогти похоронити. Микола з багатодітної сім'ї. Він був найстаршим ще має брата і двох систер, наймолодшій 4 роки. Мати у нього поварем працює, а батько безробітний. Сім'я дуже порядна і добра. І хлопець був таких ввічливий, відзивчивий. Закінчив школу, вчився у воєнному коледжі в Львові, потім армія за контрактом. Навіть не встиг сім'ї створити", - говорить Марія Михайлівна секретар Дмитрівської сільради.
Досі у смерть чоловіка, старшого сержанта 30-річного Андрія Повстюка, заступника командира взводу, командира розвідувального відділення штабного батальйону, не вірить його дружина Наталя.
"Востаннє ми розмовляли по телефону 18 червня, після цього зв'язок обірвався. Тепер військові кажуть, що не можуть знайти його тіло. Наче до місця загибелі наших солдатів немає доступу. Там, в Донбасі, зараз воює близько десятка наших родичів і знайомих. Хтось із них говорить, що Андрій, весь у крові, тікав у ліс, інші - що він стрибав з КамАЗа. Щоб не втрачати надію, ми навіть їздили в Карпати до двох різних мольфарів, і обидва кажуть, що він живий", - наполягає Наталя Повстюк.
Нагадаємо, загиблі військові із 24-ї окремої Залізної механізованої бригади імені Данила Галицького Сухопутних військ ЗСУ були розвідниками. Їхній підрозділ, потрапив у засідку сепаратистів. Терористи, розстріляли хлопців із крупнокаліберних протитанкових кулеметів.
2 
1
Коментарі