17 червня 2016 року помер Юрій Антипович. Українському письменнику і журналісту було 73 роки. Найвідоміші його твори - "Остання ніч Мазепи", "Помилка Мефістофеля", "Брате мій, Каїне". Працював кореспондентом у "Зорі Полтавщини", "Полтавському віснику", був редактором "Молодої громади".
"Юрко дуже любив небо. Дивився на нього навіть серед міста - коли зірок майже не видно. А в селі тільки вечір наступав - замість спати ми ставили стільці серед двору і дивились в небеса. Разів із 5 бачили літаючу тарілку - класичну таку, із пучками світла знизу - як і малюють зазвичай НЛО", - каже 69-річна Ганна Антипович, дружина письменника.
Через потяг до уфології та містики Антипович видав тематичні книги "Шукайте їх серед янголів", "Синдром Кассандри", "Зоряні птиці галактик" та інші. Також вивчав містику в житті і творчості Івана Франка, Лесі Українки.
"По лінії матері він походив з роду чумаків. А вони ж дивилися вгору, поки їхали на возі. Мабуть, звідти й тягнеться його закоханість у небо. Через таку рису називаю його "Мій звіздарик" або "Мій чумаченько", - додає Ганна Іванівна.
Серед основних рис чоловіка перелічує чесність і порядність.
"Коли Юрко працював в облдержадміністрації, його змушували придушити маленьке видання. Газета писала про будівництво і трохи - про погляд на суспільно-політичне життя. У таких питаннях він був безкомпромісний: кинув заяву і пішов. Через це мав маленьку пенсію, але чисту совість. Разом із тим був вразливим. Схоплювався, бігав по хаті і переживав, коли дивився по телевізору страшенну дурню влади", - додала дружина письменника.
Юрій Антипович любив грати у шахи і слухати класичну музику. Також із задоволенням подорожував.
"Мандрували ми небагато, але в останні роки вдалося поїздити Україною. Побували у Шевченкових місцях, у Сковородинівці на Харківщині. 2015-го встигли з'їздити в Білогірський район Хмельницької області. Це була особлива подорож - до дідівського коріння. У тих краях навчався і вчителював батько Юрка, служив у церкві його дід.
Як уже пішов на пенсію - дуже допомагав мені із роботою. Я тоді працювала у кількох виданнях. Наш ранок починався із домашньої "планірки" - вирішували хто біжить по одних справах, а хто по інших. Десь Юрко читав за мною чистову версту, десь відвозив готові матеріали до редакції. Так було по життю - робили все разом", - зазначила Ганна Іванівна.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рік без Любомира Гузара: "Мені болить, що так поволі йдемо вперед"
У Юрія Антиповича лишились дружина, сини В'ячеслав, Олексій і Тарас. Поховали письменника на кладовищі в селі Розсошенці під Полтавою. На пам'ятнику викарбували його власні рядки:
Зміцни мою волю і душу мою освяти
Вогнем з Водохреща у тихі січневі морози,
Щоб хрест свій правічний, не впавши, до зір донести
Георгія Анатолійовича Антиповича за життя називали Юрієм. Тому і роботи свої роботи він підписував "Юрій Антипович". Походив із села Волевачі Козелецького району Чернігівщини. Навчався столичному технікумі зв'язку та Київському державному університеті. Згодом оселився у Полтаві. Працював у місцевих ЗМІ та в обласній держадміністрації. Виступав на захист української мови. На цю тему писав літературознавчі статті, а також створив нарис про поета Петра Ротача.
2 
1
Коментарі