Для воїнів АТО повернення до мирного та спокійного життя означає початок боротьби з поствоєнним синдромом. Хтось бореться з ним за допомогою ліків або шукає підтримки у рідних і близьких. Деякі солдати впадають в депресію і не можуть повернутися звідти. Інші знаходять сили і занурюється в роботу.
Gazeta.ua зробили добірку колишніх учасників АТО, які знайшли для себе вихід — відкрили власну справу.
Олексій Каратаєв, піцейола
У Козятині, що на Вінниччині, учасник АТО відкрив піцерію "ArmAto PIZZA", працюватимуть в якій лише учасники антитерористичної операції. Хоча наразі це всього кілька людей, проте пошук працівників триває. Саме нова справа, вважає господар піцерії, допоможе демобілізованим воїнам адаптуватися на мирній території. Оформлення закладу тематичне — прапори батальйонів, бойові нагороди та світлини з передової. Усе це подарували самі військові.
Дмитро Ключев, власник міні-кінотеатру
У Вінниці бійці відкрили міні-кінотеатр "Cinema club", який розраховано на 15 місць. В планах відкриття ще одної зали на 8-10 місць. Її можна буде замовляти для проведення презентацій, фуршетів тощо. А своєрідною фішкою кінотеатру буде особливий стиль. На власну справу Дмитро витратив 200 тисяч гривень. У "Cinema Club" є квитки для військових і людей із обмеженими можливостями із 50% знижкою, також для дітей-сиріт.
Олександр Жук, власник кав'ярні "Білий кролик"
У жовтні 2014‑го Олександра з Броварів мобілізували. Потрапив у штаб добровольчого батальйону при ЗСУ. Через рік демобілізувався, повернувся в свій офіс, але йому потім стала нецікава рутина робочого дня. З товаришем по службі, який мав схожі проблеми, задумали розпочати власну справу. В січні 2016‑го в оновлену кав'ярню увійшов перший відвідувач. Кав'ярня називається Білий Кролик — на честь героя книги Льюїса Керрола. Цим ми натякаємо своїм відвідувачам: багато хто не помічає час, але ж його можна розпланувати, наповнити і зробити значущим для людей.
Леонід Остальцев, pizza veterano
Піцерію заснував колишній військовий Леонід разом з другом Рафаїлом Агаєвим. До війни він та Рафаїл працювали разом в кількох ресторанах, потім обидва пішли воювати. Робота піцайоли включає весь процес – від закупки продуктів і приготування тіста на корж до оформлення готової страви. Леонід встиг попрацювати у чотирьох піцеріях, Рафаїл – в десятці. До війни про бізнес серйозно не замислювалися. Через тиждень-півтора після повернення з фронту Леонід Остальцев зрозумів, що треба чимось займатися, працювати. Подумав, що вміє класно робити піцу, тому і вирішив відкривати піцерію. 10% від продажів заклад перераховує на допомогу дітям, батьки яких загинули на війні.
Віталій Мартиненко, мебляр
До війни 24‑річний Віталій Мартиненко з Києва навчався на кухаря-кондитера. Працював барменом. Під час революції гідності ходив на акції протесту з другом. До кінця 2014 року він був волонтером, навесні 2015‑го уклав контракт, виїхав на шахту Бутівка, на передову. Прослужив до вересня, перевівся в іншу бригаду, згодом за станом здоров'я повернувся до цивільного життя. Далі для нього почався процес адаптації - шукав себе після АТО. Несподівано знайшов. Віталій проходив повз меблевий магазин і побачив у його вітрині безкаркасні пуфики. Зрозумів, що зможе робити такі самі. Витратив 7 тис. грн. на тканину. Виготовив ще кілька таких самих, згодом найняв швачку та поставив виробництво на потік. Віталій Мартиненко працює за попереднім замовленням. Деякі замовники просять шити пуфи цілими партіями, по 15 штук. Молодий бізнесмен планує відкриття цеху з пошиття м'яких меблів.
2 
1
Коментарі