У випусках новин зараз можна побачити, як томос про автокефалію української церкви "подорожує" країною. Його виставляють для огляду в центральних храмах обласних центрів. До знакового документа сходяться тисячі людей. Це символізує історичну значущість події, свідками та співучасниками якої ми стали.
"Україна перестала бути тим, що Москва називала своєю "канонічною територією". Кремль утратив те, що з часів Переяславської ради 1654 року вважав своїм", — написало з нагоди отримання українською церквою томосу впливове польське видання "Газета виборча". "Ляпасом для Росії" назвала те, що відбулося, британська газета "Гардіан". "Величезний удар для московського патріарха Кирила та Путіна", "друга геополітична катастрофа Путіна після розпаду СРСР", "Путін втрачає Україну назавжди", — наголошують автори впливового американського видання "Атлантік Кансіл".
Експерти з різних куточків світу в своїх оцінках, звичайно, праві. Але для нас, українців, створення помісної церкви — це насамперед скидання російського духовного ярма, що тривало кілька сотень років. Адже контроль за українською церквою Москва захопила ще наприкінці XVII ст.
Важливо, що події на релігійній ниві — це не поодинокий епізод, а частина більших зусиль. Це — елемент державницької стратегії чинного президента, спрямованої на те, щоб покласти край залишкам московського впливу в Україні.
Українська економіка продовжує переорієнтовуватись на Європу. На країни ЄС припадає понад 40% українського товарообігу. Це відбулося завдяки тому, що Угода про асоціацію та зону вільної торгівлі з Євросоюзом запрацювала. Хоча Кремль усіляко протидіяв її ратифікації в Європі, паралельно закриваючи і власний ринок для українських товарів. Путін прагнув удушити нас економічно.
Порошенку вдалося досягти і безвізу з Євросоюзом. І 10 млн громадян нашої держави отримали біометричні закордонні паспорти.
Декомунізація, підтримка української мови через квоти на радіо і телебаченні, запровадження офіційного вітання "Слава Україні! Героям Слава!" у війську — теж важливі віхи на цьому шляху. Як і створення сучасної армії. Це стало однією з головних та найуспішніших справ Порошенка.
"Не знаю, чи встигне Україна упродовж наступної п'ятирічки отримати членство у НАТО та ЄС, чи все обмежиться чимось на кшталт Плану дій щодо членства в Альянсі. Але вже тепер зрозуміло, що єдиний, кому це завдання вирішити до снаги, це Порошенко. Якщо європейський та євроатлантичний напрям є безальтернативним, то таким же є і наш вибір", — написав блогер і активіст Карл Волох.
Справді, вступ до ЄС та НАТО нині здається чимось далеким і нездійсненним. Але чи не таким же неймовірним було отримання безвізу та томосу? Хто попервах вірив у це, крім Порошенка і кількох людей навколо нього? "Шлях здолає той, хто йде ним" — говорить народна мудрість.
Україна обрала свій шлях до НАТО та Європейського Союзу. Щоб це сталося, важливо не допустити реваншу проросійських сил на виборах 2019 року.
2 
Коментарі