Гайсинський музей АТО відвідують делегації з різних країн

2

– Це Донецький аеропорт. Ось новий і старий термінали, диспетчерська вежа, злітні смуги і, звичайно, "дорога життя", – каже спеціаліст з науково-дослідної роботи в музейній справі Борис Лісовий, 33 роки. Чоловік показує макет Донецького аеропорту в Гайсинському музеї АТО. Автор роботи – керівник гуртка "Макетування та моделювання космічної техніки" Гайсинської станції юних техніків Ігор Поляруш.

– Настільки повномасштабного макета більше ніде немає, – продовжує Борис. – Навіть у Центральному музеї Збройних сил України в Києві виготовлена лише четверта частина території аеропорту. Картина дуже реалістична – кожна будівля чітко деталізована. Бачите, навіть сніг темний від пороху. Але будівлі терміналів на макеті не знищені повністю, як зараз. Їх залишено спеціально, аби відвідувачі могли цілісно уявити ті події.

– Кому як не Борису знати всі деталі, – приєднується до розмови завідувач музею й ветеран АТО 30-річний Андрій Головань. – Він перебував в тому пеклі у складі 79-тої окремої аеромобільної бригади з початку вересня до кінця жовтня 2014 року. Борис Лісовий – справжній кіборг.

Чоловік миттєво заперечує:
– Не я один. Нас, кіборгів, було багато. Серед бойових побратимів є й гайсинчани – Ігор Красножон і Олександр Печак. Але вони прийшли після нас. Хоча кожна ротація в Донецькому аеропорту, то був подвиг. Відверто кажучи, всі, хто тоді вцілів, воювали за Україну і загиблих товаришів. А втратили ми багато бійців. Та про це я волів би не говорити.
Запитую, чи попадали під обстріли.
– Ми весь час були під обстрілами, – відказує воїн. – На макеті можна побачити: вирви від снарядів усюди. Під час ротації в Донецькому аеропорту я їздив на бронетранспортері "Алабай". Він витримував штурми. А ось, подивіться, виготовлений його макет.

Усього в музеї близько тисячі предметів, пов'язаних з російсько-українською війною. Є зразки обмундирування та зброї, уламки снарядів, муляжі гранат, макети бойової техніки, прапори, особисті речі військових, фотографії, дитячі малюнки й листи. Все це приносили учасники бойових дій.
– Цей музей є унікальний своїми експонатами, аналогів в Україні немає, – додає голова громадської організації "Спілка учасників бойових дій АТО Гайсина та Гайсинського району" Микола Данилюк, 57 років. – Він створювався людьми, які пройшли війну і знають, що це таке. Вони можуть розповісти про те, що бачили своїми очима. Наш музей знають не тільки в Україні, а й за кордоном. Були делегації з США, Англії, Іспанії, Нідерландів, Фінляндії, Білорусі. До речі, цікаво те, що музей відвідали вже чотири групи білорусів і жодна не залишала письмового відгуку. Усі бояться, хоча й захоплюються нашими воїнами й Україною. Та, на жаль, рівень патріотизму серед нас, українців, стрімко впав у порівнянні з 2014 роком. Люди, які не воювали і не воюють, стомилися від війни, хоча й не знають, що це таке. Але шлях до перемоги тільки один – не здавати позицій. Через це вважаю неправильним, що на День Незалежності в Києві не було військового параду. Він не лише підняв би бойовий дух народу, але й показав Росії, що ми на коліна перед нею не станемо. Бо в нас є сильна армія і є чим дати відсіч. За останні п'ять років з'явилася нова військова техніка, відремонтована стара. Словом, є що показати і треба показувати. Адже, крім українців, доля нашої країни нікого не цікавить. І Європа, і наші олігархи захищають перш за все свої економічні інтереси. І лише народ в усі часи залишається незламною силою. Саме тому необхідно, аби люди не забували, що, крім буденного життя тут, є ще страшна війна на сході країни. Важливо, щоб наші земляки просто приходили в музей, приводили своїх дітей, пройшлись Алеєю Слави і помолилися за героїв, які віддали своє життя заради України.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "За його особистими проектами створюють пам'ятники Небесній сотні"

×