Торік Тетяна й Петро Микшуни, молоде подружжя з Чернігова, перебралися жити за місто. Вони обладнали літній будинок у дачному селищі неподалік села Старий Білоус. Придбали його три роки тому за $1,5 тис.
— На ту пору в нас було п"ять тисяч доларів. Їх подарували на весілля, — згадує Петро Микшун, 22 роки. — За них можна було купити лише маленьку хатину-розвалюху в Чернігові. Однокімнатні квартири були не менше 16–18 тисяч.
Спершу Петро й Тетяна знімали однокімнатку на першому поверсі хрущовки.
— Як народилася донька Настя, хазяйка нас не злюбила, — каже Петро. — Кладемо дитя спати, а вона приходить контролювати, чи прибрано в квартирі. Жила неподалік у хаті, приходила щовечора. Говорить голосно, придирається до всякої плямки. Довелося переїхати.
Іншу квартиру винаймали по $70 на місяць. Невдовзі власники попередили, що братимуть на $30 більше. Подружжя перебралося на дачу.
— Місцина непогана, — запевняє Тетяна Микшун, 22 роки. — До села — 110 метрів, до кінцевої тролейбуса — 15 хвилин пішки. Стільки ж до Старобілоуської школи. Я влаштувалася там психологом.
2-поверховий цегляний будинок Петро й Тетяна заходилися перепланувати.
— Приїхав мій тато — інженер-будівельник. Працювали разом, — веде далі чоловік. — Звели прибудову для котельні, кухні й санвузла. Розібрали стінку між двома тісненькими кімнатами на першому поверсі. Вийшла простора вітальня-їдальня. На другому поверсі запланували дві спальні.
Після перепланування площа збільшилась до 77 кв. м
Після перепланування загальна площа їхнього житла збільшилась до 77 кв. м. Водогін протягли від сільської мережі — у складчину з сусідом-дачником. Удвох прокопали для труб канаву завдовжки 110 м. На водопоровідні труби витратили по $500. Під каналізацію забетонували вигрібну яму. Із села Петро проклав трифазну електролінію. Вимикачі й розетки встановлював сам. За дроти і фурнітуру заплатили $500.
— Багато пішло на опалення. Купив вісім радіаторів по 65 доларів, металопластикових труб на 140, — підраховує новосел. — Котел поставив старий. Топимо його дровами. За монтаж труб заплатив майстрові дві сотні доларів.
Дах Петро з батьком переробили на двосхилий. Покрили шифером. На матеріали витратили $800. На вікна першого поверху поставили ґрати. Замовили металеві вхідні двері та металопластикові вікна.
Тетяна теж мала роботу. Будинок — за 10 м від річки Білоус. Жінка нарізала дерну в лузі та виклала ним берег, щоб не сповзав у воду. Потім — цегляну перегородку між котельнею та санвузлом.
— Керамічну плитку для санвузла купили недорогу — по шість доларів за квадрат. Клав сам, учився попутно. Зате ванна в нас — акрилова кутова, — хвалиться чоловік. — Такі в місті мало хто має. Вона тепла. При бажанні можна удвох поміститися.
Частину перестінка між колишніми кімнатками, де нині вітальня, Петро зберіг. Улаштував на ньому барну стійку.
Перебудова дачі Микшунам обійшлася майже в $10 тис.
— Витратили всі заощадження та зарплату, — каже Петро. — Дякувати батькам: допомогли й грошима, й руками. Нині я безробітний. Тесть-пасічник дає на продаж мед. З того й живемо.
Тетяна й Петро утеплюють зовнішні стіни. Вони викладені в півтори цеглини. У сильні морози буде холодно. Зовні стіни обкладуть листами пінопласту. Потім обшиють вагонкою.
3 
1
Коментарі
1