— Дістали сусіди зверху. Останні 10 років живемо, як у пеклі. Спочатку ту квартиру здавали в оренду. Квартиранти двічі нас затоплювали, — розповідає 54-річна Лідія Федоренко із Черкас. Живе із чоловіком 57-річним Сергієм Петровичем на четвертому поверсі "хрущовки" неподалік залізничного вокзалу.
— Перший раз узимку, коли ми ще спали. Чую, щось капає в коридорі. Зрозуміла, що зі стелі. Вибігли наверх до сусідів. Вони вибачаються. Виявляється, пізно купалися в ванній. Воду не стали випускати. У ті роки вночі її вимикали. А вранці дали сильний напір. Подзвонили до хазяйки. Вона прийшла з чоловіком. Відмовлялися відшкодовувати. Ми пригрозили податковою. Дали 250 гривень. Тоді курс долара був п'ять. Квартирантів виселили, — каже Лідія Володимирівна — Через п'ять місяців квартиру знову затопили. Я готувала їсти, чую в коридорі зі стелі капає. Мерщій вибігла на п'ятий поверх. Стукаю в двері. Квартирантка відкриває із ганчіркою в руках, а сама шатається. Відзначала з подругою якусь покупку. Прання вкинула в ванну полоскати, воно закрило запасний каналізаційний отвір. А вода з крана продовжувала текти. Пообіцяла, що більше такого не буде. Жила два роки, потім заселилися нові квартиранти з 6-річною дитиною. Шість місяців було все нормально. Чоловік їздив вахтами в Київ сторожувати. Згодом почалися сварки. Летів посуд, стільці. Дитина кидалася між батьків, благала тата не чіпати маму. Слухати дитячий крик не було сил. Знову подзвонили до хазяйки. Вона їх виселила, квартиру продала.
Нові господарі з села. Купили 16-річній доньці-студентці. До неї переїхала мати. Батько залишився вдома, бо тримають багато свиней. Жінка влаштувалася в нічну зміну в супермаркет. Мати на роботі, донька до двох-трьох ночі тусується з хлопцем. Регоче, гарцює, як кінь. Мати, скоріше всього, про кавалера в курсі. Бо на зауваження не реагує. Думаємо з чоловіком про обмін на приватний будинок. Навіть без зручностей. Проведемо самі. Головне, матимемо спокій.
2 
1
Коментарі