Привіт, кумо! Тобі просто: у тебе немає колишніх бойфрендів. Ти з кумом із дванадцяти років. А мені треба тримати в голові всіх своїх бойфрендів, справжніх і уявних, пам"ятати, хто на що здатний. І в моїй уяві чим довше я їх не бачу, тим кровожернішими вони стають.
Мій чоловік зараз працює допізна — замінює телефонні лінії в себе на фірмі. То я теж іноді затримуюся на роботі. І ось повертаюсь я додому вже по десятій, коли дзвонить телефон. Я підіймаю слухавку — а там Джеррі, з яким ми не спілкувалися вже років зо два.
— Привіт, Світлано! — радісно каже він своїм нерозбірливим глазгівським акцентом. — Як справи? Нічого, що я так пізно дзвоню? Мені трохи незручно!
— Та ти що, хіба це незручно, — кажу я. Коли я йому дзвонила сказати, що вийшла заміж, виявилося, що в нього напередодні мати померла. Оце те, що я називаю "незручно".
— А в мене нова робота, — хвалиться він. Робота полягає в інженерній оцінці старих будівель. — До речі, ти ж колись казала, що твій чоловік працює в... — і він називає фірму Дарела.
Ти була коли-небудь у тому підвалі?
— Так, так, — підтверджую я, трохи здивована його цупкою пам"яттю. Я сама цю довгу назву розібрала лише з сьомого разу.
— Яка в них чудова будівля! А особливо підвал. Ти була коли-небудь у тому підвалі? Там, де всі телефонні вузли? Яке історичне, цікаве місце!
І тут мені стукає в голову: чому це мій екс-бойфренд, який упав у тривалу депресію після нашого розриву, дзвонить серед ночі й заводить розмову про підвал, де зараз порпається в телефонних дротах мій чоловік? Де сам Джеррі? Стоїть за сервером із бензопилкою?
Джеррі розповів усі новини і розпрощався. У цю хвилину в двері постукав мій живий і здоровий, хоч і задовбаний, чоловік.
1 
1
Коментарі
9