— Мужик, ти задовбав со своїм салом. Забери його накінець, по всій маршрутці літає, — каже чоловік у білій сорочці й напрасованих чорних штанях пасажирові років 30. Разом з ними їду в приміському автобусі "Богдан". — Уже стільки з ним мучишся, всіх людей обмазав жиром, за поручні невозможно взятися.
— Шо ти гоніш на мене, бач, яке воно вредне. Таке слизьке, шо не схвачу, — нітиться спітнілий чоловік, нахиляється до підлоги, намагається схопити товстий шмат сала з прорістю. Кілька хвилин тому він випав із розірваного пакета. В автобусі спека. Сало ковзає підлогою, між ногами пасажирів, чоловік ганяється за ним салоном. Люди в маршрутці регочуть, дехто "фукає", молодь знімає чоловіка на мобільні. Нарешті йому вдається вхопити шматок. Швидко притуляє його до ноги, повільно тягне вгору до живота.
— Ось і попалося, те, що ховалося, — задоволено усміхається. У цей час із пакета випадає ще один шмат. Автобус заходиться реготом.
— Ти хоч їсти його не будеш? — простягає пакет хлопець у червоній бейсболці.
— Що його робити, жінці не скажу, пожаримо та з'їмо, як миленьке, — сміхом відказує чоловік.
Родина знайомих ніколи не тримала свиней. Завжди брали живою вагою. Сусіди були з начальства, подивилися та й собі вирішили купити кабанчика. Поїхали на базар разом вибирати. Жінка начальника вибрала найбільшого кабанця. Хвалилася перед знайомою тіткою Ольгою.
— Та то ж кнур, — відказала та. — Хіба ти яєць не бачиш?
— Нормальний кабан, — розсердилася. Свиню купили. Увечері Ольга почула, як із сусідського двору смердить смаженою кнурятиною. Пішла розпитатися, але сердита сусідка і на поріг не пустила. Наступного дня до двору знайомої прийшов веселий зять сусідки. Сміявся і аж присідав із того, що теща додому кнура привезла. Посмажила і все те м'ясо викинути довелося.
2 
1
Коментарі