Лідера полтавського гурту "Арахнофобія" 34-річного Валерія Власенка більшість знають як музиканта. Також він займається живописом. Про те, що у двокімнатній квартирі чоловік тримає п"ять кішок, відомо його найближчим друзям.
— Заходь швидко та двері закривай. Їм хвилини хватить, аби на вулицю вискочити, — каже господар, пропускаючи до квартири.
Він стоїть на порозі кімнати. Одягнутий у зелений смугастий светр, джинси, шльопанці на босу ногу. На руках тримає білу кішку з чорними плямами.
У кімнаті на дивані лежить сіра пухнаста кішка. Перекочується на спині та мурчить.
— Зараз усі посходяться, — каже весело. — Весна, то вона й мурчить. У мене в селі в бабусі два коти, шестеро собак та дві курочки. Така от дружна сімейка.
За словами співака, клички усіх його кішок закінчуються на "ся".
— Муся, Бася, Ася, Сося і Марічка, — перелічує. — Марічку назвав на честь колишньої дружини. Разом прожили 11 років. Розлучилися, бо в мене складний характер. Зараз ні з ким не зустрічаюся. От Марічка така сама норовиста. Це правда, як кішку назвеш — така вона й буде. Любить мене, ревнує.
У двокімнатній квартирі Валерій мешкає з матір"ю Ніною Петрівною Лебідь. Вона — викладачка кафедри української мови Полтавського педуніверситету.
— Муся найперша з"явилась, — веде далі Валерій. — Певно, втекла з цирку від Куклачова. Як просить їсти — стає на задні лапки.
Доглядає кішок чоловік самотужки, а коли на концертах — то Ніна Петрівна.
Зараз ні з ким не зустрічаюся
— Вони всі наркоманки, — сміється. — Найбільше люблять корм "Нутрамікс". За раз іде ціла пачка. Але я їм нічого не шкодую. Хоча от Сося любить варений горох. Мусі подобаються варені накруту яйця. Марічка сирі яйця п"є. Коли я граю чи співаю, тільки Муся виявляє інтерес. Мабуть, вона справді з цирку.
Запитую, як кішки реагують на жінок.
— Ревнують страшне, — кривиться. — Починають по ліжку скакати. Якщо їх закрити в іншій кімнаті — бігають, нявчать, зривають штори. Яка там еротика...
Власенко згадує, чотири місяці тому кішки його врятували. На кухні загасла газова конфорка, співак саме спав.
— Почали мене лапами по обличчю бити, — розказує схвильовано. — Я прокинувся. Так би задихнувся.
Друзі, коли йдуть до Валерія в гості, несуть із собою корм для котів. Власенко говорить, ті відразу розпізнають, яка людина.
— Багатьох шокує, що стільки котів тримаю, — мружиться. — Але вони бачать, що кішки всі доглянуті. У квартирі запаху немає. Поступово в самих дома тваринки з"являються.
Нині Власенко з полтавським гуртом "Онероїд" записує російсько-німецький альбом "Отруюючі речовини". З лідером місцевого гурту ДМЦ готує спільний акустичний альбом. Одночасно триває запис двох альбомів групи "Арахнофобія" — україно- та російськомовного.
— Якби я був мільйонером, як Бріджит Бардо, відкрив би притулок для тварин, — усміхається Валерій. — А маму поставив би там директором.
"Арахнофобія" перекладається як "боязнь павуків"
Полтавському гурту "Арахнофобія" 11 років. З латинської назва перекладається як "боязнь павуків". Музиканти виступали на фестивалях "Червона Рута", "Перлини сезону", "Таврійські ігри", "Рок-екзистенція", "Мазепа Фесті" тощо. Найвідоміші хіти групи — "У мами один", "Мама, шо?!", "Йе, йе, йе".
2 
1
Коментарі
2