Журналістка інтернет-видання "Лівий берег" 31-річна Тетяна Чорновіл заявила, що балотуватиметься до Верховної Ради. Обрала мажоритарний округ, до якого належатиме райцентр Городок у Львівській області. Після цього до Чорновіл зателефонував заступник голови партії "Батьківщина" Олександр Турчинов. Повідомив, що вона може бути єдиним кандидатом по Городоцькому округу від Комітету опору диктатурі, до якого входять найбільші опозиційні партії.
- Для мене це була велика несподіванка, - говорить Тетяна. - Сподіваюся, авторитету Турчинова достатньо, щоб так і сталося. Сказав звертатися по допомогу, якщо знадобиться. Я саме збираюся їхати в округ, проводити зустрічі з людьми - як журналіст, а не як кандидат. Закон цього не забороняє.
Чому вирішили йти у Раду?
- Є такий міф, що вибори - витратна справа. Я хочу показати людям, що можливо перемагати, не маючи мільйонів. 2002 року працювала у виборчій кампанії Андрія Шкіля (тодішній голова УНА-УНСО, ув'язнений за бійку під час акції "Україна без Кучми". Тепер нардеп-"бютівець". - Gazeta.ua). Уся кампанія коштувала нам 10 тисяч доларів. У нас не було кандидата, бо він сидів. Були три машини і 30 чоловік, найстаршому з яких 27 років. І от після перемоги всі наші зібралися біля виборчої комісії, коли поряд продефілювала команда кандидата, який програв. І цей кандидат - суперники серйозні, з грошима - глянув на нас і каже: "Оця пацанва виграла в нас?" - сміється.
Тоді Шкіль мав перевагу - імена учасників "України без Кучми" були на слуху.
- Округ - сільський, мало хто чим цікавився. Шкіля ніхто не знав. До округу входило прикордонне місто Мостиська - воно відрізнялося від національно орієнтованих Самбора чи Львова. Тобто треба було працювати. Але якщо підійти з розумом і креативністю, можна перемогти адміністративний ресурс. Люди розчаровані в старих обличчях, тому кожне нове має шанс. До того ж усунули систему виборів за партійним списками, яка не дозволяла новим політикам пробиватись у Раду.
Як новим обличчям заважала пропорційна система?
- Потрапити до парламенту коштувало дуже дорого. Схема така: кандидат має виділити певну суму в касу партії. З неї частина йшла на агітацію в регіонах. На місцях цю суму ще раз "дерибанили". Тобто ти даєш наверх гроші, а вони частково тобі повертаються по вертикалі. Така корупція в корупції. Були люди, через яких можна "зайти" в список. За різними групами були закріплені певні квоти. Охочих платити вистачало.
Як буде тепер?
- Для людей із грішми стане гірше. Раніше заплатив 4 мільйони доларів, і гарантовано потрапляєш у прохідний список. А по мажоритарці можна вкласти цю ж суму, але не факт, що станеш нардепом - усе вирішуватимуть виборці.
Для електорату щось зміниться?
- Мажоритарка - це плюс, бо в області будуть кинуті значні ресурси. Подивіться: церкви, школи, лікарні будували чи ремонтували до 2000-х, коли були мажоритарні вибори. Тепер кандидати знову вкладатимуть гроші в соціальні заклади, щоб задобрити населення. Причому використовуватимуть як приватні, так і державні кошти. За пропорційної системи всі гроші акумулюються в Києві.
Чому обрали округ у Городку?
- Я його знаю, бо працювала там на виборах.
Чому для вас необхідно показати, що людям без грошей можна перемагати грошовитих?
- Це може звучати високопарно, але я від народження є патріоткою. Вважаю, можна працювати на державу, хоч більшість наших політиків працюють виключно на себе та свою кишеню. Вони думають, якщо ти не зміг на посаді заробити великі гроші - ти ніхто. Я цього не сприймаю.
Усі кандидати говоритимуть про боротьбу з корупцією. Як людям обрати того, хто говорить щиро?
- Їм допоможе інтернет. Зараз не проблема дізнатися, де людина працювала, в яких будинках живе, якими автомобілями їздять.
З ким ви готові співпрацювати з теперішнього парламенту? Назвіть дві-три персони.
- Не можу назвати нікого. Люди, які проходять за партійними списками, навіть якщо не замішані в корупції, дуже залежні. Мусять працювати на свою партію. До того ж я журналіст і чудово знаю, як мало можна отримати інформації в депутата, якщо мова про корупцію. Навіть коли йдеться про опонентів. Вони бояться почати війну компроматів. І навіть, якщо хтось дає інформацію, то просить не називати його імені. Потім дізнаєшся, що представників різних політичних сил бачили разом у якійсь кафешці. Вони ходять один до одного на дні народження, міняють орієнтацію.
Що робитимете у Верховній Раді?
- З командою помічників спробуємо зробити штаб з надходження інформації, яка особливо обурює. Про масштабні злочини, корупційні чи інші. Будемо їх розслідувати і видавати на-гора. Виконуватимемо прохання інших журналістів, якщо це буде можливо. Намагатимуся зробити Раду відкритішою для людей. Утім, у парламенті зараз не вирішують значних проблем - 90 процентів законів Рада голосує такими, які їй спустять зверху. Краще б узагалі не приймали.
Навіщо ж тоді вам бути депутатом?
- Хочу продемонструвати, що влада не така сильна, як здається. Якщо я пройду без ресурсів, хтось подумає: "На наступних виборах і я так спробую". Треба, щоб якомога більше нових людей прийшли в органи влади. Тоді щось може змінитися. Не можна працювати з тими, які вважають: якщо на тендер пішло, наприклад, 100 гривень, то з них потрібно вкрасти 80.
Систему можна змінити згори, можна знизу. Зверху, як у Грузії, у нас не вийшло. Знизу - дуже важко. Потрібна критична маса людей. У нас поки що народ любить сварити владу, але не хоче брати відповідальність на себе. Сам у себе не вірить.
Де братимете гроші на виборчу кампанію?
- У людей. Згадайте помаранчеву революцію - скільки грошей вкидали в скриньки для збору коштів. Є люди, які вважають, що країні потрібні зміни, й готові це профінансувати. Написали про збір коштів на "Фейсбуці" - подивитеся, як відреагують. Одразу звернулися дуже багато людей із запитанням, куди перераховувати кошти. Без жодних обіцянок, тільки за гарантії, що я буду чесною людиною.
Вам пропонували хабар?
- Так, досить великі конверти. Було багато ситуацій, коли мені намагалися віддячити за статтю, в якій я описала якусь корупційну схему і як від неї страждають люди. Але я не брала грошей, хоч є звичайною людиною і мені кошти потрібні, як і всім.
Ви можете відмовитися від великої суми, скажімо, мільйона?
- Такі речі перевіряються на практиці, але я вірю, що зможу. Я про це вже думала: плюнути на все, взяти кілька мільйонів і зажити спокійно. Але чи довго це даватиме радість?
Яка головна проблема влади?
- Добрими мотивами просто прикриваються. Я писала матеріал про басейн у Броварах, який державним коштом відремонтував прем'єр Азаров. Здавалось б, що тут поганого? Але тепер в цей елітний басейн не можуть ходити прості діти. Азаров, до речі, заперечує, але він туди ходить. Не плавати, а на процедури.
Радник президента Ганна Герман пояснювала : начальство приходить і йде, а все збудоване залишиться народу.
- З тим-таки басейном - він є нерентабельним і не приносить прибутків, але він і не є соціальним там не купаються діти. Тому це була цілком злочинна інвестиція. Зараз Бровари, теж через Азарова, проводять тролейбусну лінію. Прибутковою вона не буде, тільки захарастить рух, бо тролейбус іде повільно, займає багато місця. Зате на побудові цієї тролейбусної лінії відмиють сотні мільйонів. Вона проіснує рік, залізе у величезні борги - і її збанкрутують, як зараз банкрутять ТТУ в багатьох містах. Але вони "штовхають" цей проект і пояснюють, що то найдешевший вид транспорту. Це все брєд.
Уявімо, що змін не буде. Скільки така система може проіснувати?
- Зубожіння - вигідний метод контролю і диктаторської форми влади. Їй вигідно, щоб населення жило ще бідніше. Аби перед людиною стояло одне завдання - щоб сім'я не померла з голоду. Щоб людина не мала часу піти з роботи на Майдан. Поїдьте у Донецьку область, подивіться, як живуть. Влада хоче, щоб ми всі так жили. У Горлівці на ринках активно продають магніти, які встановлюються на лічильники. Вони "відтягують" показники газу та електрики. Народ виживає так, і влада на це закриває очі. За них заплатять люди багатші. Тим більше людина, котра купила такий магніт, уже висить на ниточці. Її можна оштрафувати, може, навіть порушити кримінальну справу. Люди залежні.
2 
8759
Коментарі
88