"Зеленський не знає" - чому підприємці залишаються на Майдані

8

Підприємці уже три ночі поспіль залишаються у центрі столиці на Майдані Незалежності. Вимагають не посилювати податковий тиск на малий бізнес. І чекають, що хтось із керівників держави до них вийде. Дехто каже, що президент Володимир Зеленський не знає про їхні проблеми. Про це мітингувальники розповіли кореспондентам Gazeta.ua.

Підприємці почали свої протести 15 грудня 2020 року. Вимагають, щоб парламент і уряд скасували введення додаткових податкових об­межень, відмінили запрова­дження касових апаратів, та дали право їм пра­цювати під час тритижнево­го локдауну з 8 по 24 січня.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ФОПи залишаються на Майдані й чекають ротації

Верховна Рада 1 грудня після численних акцій ухвалила компромісний проєкт закону, який відклав запровадження РРО (реєстраторів розрахункових операцій) до 2022 року, хоча він мав набути чинності у 2021-му. Але на думку протестувальників, цього недостатньо.

Люди стоять у центрі столиці на Майдані Незалежності. У руках тримають дудки, тріскачки та плакати з написами "Я ФОП, я проти тіні", "Я ФОП, я плачу податки", "ФОП не обіцяє, а створює робочі місця", "Не лізьте до кишень простого народу".

— Ми тут не заради грошей, а за нормальні умови ведення бізнесу, — говорить координатор save-ФОП із Житомира 47-річний Андрій Попов. — Ми приїжджаємо сюди з різних регіонів вже більше року. Наша перша акція пройшла 16 вересня 2019-го під Офісом президента. Тоді парламент проголосував за законопроєкти №128 і №129 (про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. - Gazeta.ua) і ми вимагали від президента заветувати ці проєкти, так як вони вбивають спрощену систему оподаткування обліку і звітності ведення малого бізнесу. Зараз пік нашого протистояння. Люди вийшли на Майдан. Але нас не чують і на нас плюють. Навіть у 2010-му, коли був податковий майдан, Янукович разом з Азаровим до нас вийшов, вислухав пропозиції і залишив спрощену систему. Ми готові на радикальні дії. Я не вірю ні президенту, ні уряду. У нас є надія на парламент, бо там багато партій, які перейшли на наш бік. Але, на жаль, вони у меншості. Ми тут стоятимемо доти, поки не будуть розглянуті наші вимоги по спрощеній системі оподаткування.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У центрі Києва ФОПи розгорнули польову кухню

60-річна Наталія Капацина приїхала з Миколаєва. Займається там продажем срібла. Має свій магазин.

— Я приватний підприємець з 1995 року, — каже підприємниця. — Починала зі 100 доларів у кишені. Якщо поставлять касові апарати, то потрібно буде всю ювелірку внести у відомості. А у мене багато її, і на це потрібен час. Ще треба буде навчити дівчат працювати з касою. Потрібні і бухгалтери, і айтішники. Перед тим, як ставити каси і робити перевірки, нехай чиновники спочатку покажуть, як правильно це зробити. І тільки тоді перевіряють. Не можна все й одразу валити на одну голову. У мене три працівники. У 1996 році я найняла першого. Але береш людину на роботу, пройшло три місяці, переоблік товару - недостача. І виходить, що це мої проблеми, а з тої людини я нічого не можу взяти. Бо підстав для обвинувачення немає.

Під час карантину з нас не брали орендну плату, яка обходиться нам у 13 тисяч гривень за 16 "квадратів". Лише за охорону 800 гривень. Я щодня даю гроші своїм працівникам по-трошки, бо виплачувати велику суму тяжко. Ніхто і не підозрював, що нас закриють на карантин і ми залишимося без копійки. Та все ж таки ми вижили. Я подала заявку на вісім тисяч гривень, бо думаю хоч щось з держави потрібно взяти, а то все тільки їм. Болить душа за мій бізнес. У мене великий асортимент, ціни не кусаються. І тут мені кажуть закриватися.

Хочете - тоді давайте подолаємо вірус, а потім щось думати. Торгівля зазнала невдач за цей період. Бо люди йшли не срібло купувати, а ліки, продукти, якийсь одяг. Мої працівники бояться, що я закриюсь, і не буде роботи. А в них сім'ї. Постачальники теж страждають, бо за цей рік я брала мало товару у них. Ми на роздоріжжі: працювати неможливо і закривати не варіант. Під час карантину не було грошей на елементарні речі. В понеділок оголосили про карантин, у вівторок вже закриватись. А податки ми заплатили за ці місяці. Кредити 5-7-9 не брала й не думала. Я навіть цього слова "кредит" боюсь. Брати легко, а потім віддавати складно. Зараз ще така нестабільність. Вже і медики виходять протестувати, і шахтарі бунтують, бо зарплати не виплачують. У країні зараз все стоїть і заводи, і фабрики.

 

На виборах я голосувала не за Зеленського, а проти Порошенка. Бо ми допомагали армії в той час, коли тут політики крали. Зараз у мене багато знайомих із зони бойових дій, які підтримують нас, ФОПівців. Мені здається, що Зеленський або не знає, або не розуміє що відбувається. Якщо зараз це все набере більших обертів, то його знесуть.

Тоді наш товар не входив у список першої необхідності. Щей біля Миколаєва ті небезпечні зони. Боялась, що можуть грабувати. Зараз також складний період: то локдаун, то криза. Скільки років ми це все заробляли, складали до купи і зараз невідомість лякає.

Зі своїм депутатом-мажоритарником у мене контакту немає. Перед виборами годують нас обіцянками, а потім навіть не чують. Коли почалася війна, то хлопці з гарячої точки попросили мене рюкзак для кулемета купити. Він коштував 10 тисяч гривень. Я звернулася по допомогу до депутата. А він сказав, що то дорого, потім мав передзвонити. Так і по сьогодні передзвонює.

Ми боїмось всіх нововведень. Якщо введуть такі великі штрафи, то мені доведеться відповідати своїм майном, квартирою, машиною та бізнесом. Я думаю, що цей високосний рік скінчиться вже нарешті і може в новому році буде краще. Не думаю, що президент хоче, щоб ми його скинули. Може він піде на поступки. Ми будемо до останнього боротися, поки нас не почують і не вийдуть на перемовини.

52-річна Олена Грабас має квітковий магазин у Раві-Руській на Львівщині. Займається бізнесом 22 роки.

— Справу почала з маленького контейнера на базарчику. Потім побудувала свій магазинчик, — розповідає підприємниця. — У Хмельницький їздила по товар. Ми самі є вантажниками, продавцями, бухгалтерами. Платимо податки 10-12 тисяч гривень щомісяця. У мене є двоє найманих працівників. Під час карантину я нікого з них не звільнила і зарплату їм не зменшувала. Завжди йду на поступки працівникам. Як захворів у моєї працівниці чоловік на коронавірус, вона пішла у відпустку за свій рахунок, але я їй допомогла фінансово. Інша працівниця пішла у декрет, але нікого на її місце не брала, ми мінялися і працювали. Більшого штату не наймаю, бо торгівля зменшилась.

Я ночами й днями пропадала на роботі, мало приділяла уваги своїм дітям. І тепер коли все більш-менш налагодилося, вони хочуть віджати у нас бізнес. Я ніколи не рахувала фінансових витрат. Ми, малі підприємці, не мусимо вести обліку. Прикро, що йде все до гіршого. Карантинний період відчутно вдарив по кишені. Товар нищиться, і ми його викидаємо. Я квіти мішками виносила. Але щоб був колообіг, то повинні були товар закуповувати. Щоб були клієнти, ми повинні мати широкий вибір товару, незалежно від ситуації. Якщо матимемо товар - то все одно краще піде торгівля, й навіть при тому, що багато викидаємо.

 

Якби я починала зараз свій бізнес заново створювати, то точно не брала б кредитів. Бо їх важко виплатити. Я на старті брала в борг товар, і так розкручувалась помаленьку. Завжди сама на себе надіялась і важко працювала.

Зараз найбільше боюсь введення касових апаратів. Бо влада не стане розбиратися хто правий, а хто ні. Вони нас не чують. Податкові і суди - це для мене страшно, бо ми від них не захищені. Ми живемо скромно. Не привикли десь подорожувати за кордон. За своє життя була один раз в Таїланді. Зараз тратити на розкішні відпочинки гроші неправильно. Хоча я і не економлю на житті. Мої покупки залежить від настрою, не від коштів.

 

При Зеленському все йде у гірший бік. Українці довірились йому. Думали, що молодий і перспективний, але коли побачили, які люди пішли у парламент, які канали і що почали говорити - виник шок. Нам не дають провести акцію протесту на Майдані. Кажуть, що ми сорок поліцейських побили, але то брехня. При цьому президентові брехня на брехні. Ми хочемо знати, чому Зеленський не виходить до нас. Він так і не зустрівся з нашими лідерами, а обіцяв. Я йому не вірю. Дії мають бути, не слова. Підприємцям пообіцяли допомогу у сумі 8 тисяч гривень за те, що були закриті на карантин. Це ж мільярди коштів. Але нам потрібно просто працювати. Краще б ці гроші виділили на медицину.

Можливо має з'явитися нове покоління. Я голосувала за Порошенка, а на парламентських - за кандидата від "Свободи". Вони мудрі. З нашого містечка є у "Слузі народу" нардепка Ірина Верещук, і з нею спілкувалися наші підприємці особисто. Вона казала, що підтримує нас. На жаль, останніми днями сказали, що все-таки вона за РРО. Зараз я найбільше боюсь податково тиску. Ми втратимо спокій, нашу роботу. Я не буду вкладати кошти в розвиток свого бізнесу, а постійно думатиму як їм догодити, як не зробити помилки, як захистити своїх працівників. Хочу вибороти право на працю, бо інакше не може бути. Не хочу йти в майбутнє без цього права. Будемо боротися до кінця.

 

50-річний Владислав Швець приїхав з Херсону. Займається продажем електроніки.

— Я приватний підприємець з 1994-го. У нас невеликий бізнес, — розповідає Владислав Швець. — Мої дружина і син також ФОПівці. Дружина продає дитячий одяг, а син - запчастини для мопедів і велосипедів. Ми працюємо на ринку і у нас сезонна робота. Зараз сезон закінчився і клієнтів й продаж стало мало. За вихідні може бути 300-400 гривень продажу. Заробляємо, платимо відразу оренду, а решту проїдаємо.

Президент обіцяв зустрітись з нашими лідерами ще восени, але так і не зробив того. Ми йому не потрібні. Якби я зустрів Зеленського то спитав, навіщо він нам брехав. Обіцяв одне, а зробив інше. Люди за нього проголосували, бо думали що він принесе в країну мир і злагоду. Надіялися, що наведе в країні порядок, крадіїв садитиме і житимемо справедливо із законом одним для всіх, як у Європі. Спочатку думали - йому потрібен час, бо молодий, а потім стало видно, що нічого не виходить. Зеленський тільки піариться та відосики знімає.

Щоб поставити касові апарати разом з усім приладдям, з програмами потрібно до 30 тисяч гривень. Треба річна документація, якої немає, бо в нас весь товар дешевий. Я сплачую податки щомісяця до 15 числа. А ні - то штраф. Якщо ж введуть каси - то там космічні штрафи. Якісь навушники чи провід не зареєстрований - і маєш 51 тисячу штрафу. Тому легше буде закритися і їхати на заробітки. Раніше я не задумувався про це. Але зараз якщо ми свої права не відстоїмо, то доведеться їхати у Польшу будівельником. До підприємництва, працював на будівельному комбінаті. Зрозумів, що хочу відкрити свій бізнес, тому вже у 1992 році почав цим займатися. Починав з Польщі завозити речі і тут продавати.

 

Під час карантину ми не працювали два місяці, добре, що оренду хоч не платили. Я зацікавився фінансовою допомогою від влади. Зайшов через додаток "Дія", почав реєструватися, але побачив, що то дуже багато мороки, тому вирішив обійтися без восьми тисяч гривень. У нас влада цією допомогою зробила показуху. В результаті ФОПи вийшли поганцями. Політики спеціально роблять так, щоб народ нас не підтримував. Але ми просто хочемо, щоб все залишилося так как є. У нас приблизно 50 відсотків ФОПів - старі люди. Вони почали давно і їм кинути бізнес шкода. Тут потрібно 1-2 тижні стояти, щоб був результат.

 

На виборах я голосував за "Батьківщину" та за Юлію Тимошенко. Вона сильна духом і має вже великий політичний досвід. У нас три рази був мером Володимир Сальдо (З 2002-го по 2012-й був мером Херсону. З 2014-го член партії "Наш край", - Gazeta.ua). От я і за нього цього разу голосував, бо він знає Херсон і має досвід керування містом. Але став мером Ігор Колихаєв (був народним депутатом від округу №184 з центром у Новій Каховці. Став мером Херсону від політсили "Нам тут жити!". У парламенті входив у депутатську групу "За майбутнє", - Gazeta.ua) з Каховки, який був нардепом у Верховній Раді і раптом заходів очолити Херсон. Обираючи мера, я не хотів зробити помилку як при обранні президента. Люди вважали, що будуть нові обличчя і буде все добре, а вийшло навпаки. Пдолженочали експериментувати і все розвалюється. Зараз коронавірус відійшов на другий план, бо криза, людям нема за що жити.

Подібна ситуація була і в 2014 році, коли долар відразу підвищився і у 1990-х роках, коли розпався Радянський Союз. Мої покупки змінилися за цей період. Раніше купували у "Сільпо", а зараз в "АТБ", бо дешевше. Намагаємось на всьому економити. Шукаємо скидки на паливо для машини чи ж нелегальні заправки. Я навіть не знаю чого очікувати від 2021 року. Ходять чутки, що пройде Новий рік і нас з 8 січня можуть закрити на локдаун аж до весни.

×