Зеленський має продемонструвати готовність вчитися і чути - Лариса Волошина

На виборах президента в Україні переміг Володимир Зеленський. За нього проголосували 73,22 відсотка виборців. Петра Порошенка підтримали 24,45 відсотка. На найвищий державний пост українці обрали людину з-поза системи, з нульовим політичним досвідом. Його опонент чинний глава держави визнав поразку.

Психолог Лариса Волошина розповіла Gazeta.ua, чому країна ризикнула, які шанси дає цей вибір і які несе ризики.

Чому Україна зробила такий вибір? Які він дає шанси і які несе ризики?

— У кампанії, яку вів штаб Зеленського, були використані не політичні, а маркетингові технології. Фактично це величезний рекламний ролик, який ми подивилися всі разом.

Різниця між політичними й маркетинговими технологіями полягає в різному фокусуванні на об'єкті. У класичній політичній кампанії увага суспільства привертається до програми кандидата, до меседжів, візій майбутнього. Основне завдання політтехнологів – переконати суспільство довірити саме цьому політику виконання країни мрій. Формується мрія, і політик іде наче фоном.

У маркетинговій кампанії створюється бажаний образ самого себе у глядача. Є певний посил, ким ти можеш бути, якщо пристанеш до цього бренду. У таких технологіях сам товар не демонструється. Нікому не цікавий склад. Бренд – це завжди образ.

У Зеленського вибудовано саме так, і це спрацювало. Тому такий високий ажіотаж. Виборці фактично отримали пробник президента на касі. Тому більшість українців вважають, що нічого страшного не сталося. "Ми не знаємо, хто це і яка в нього програма, але ми можемо в будь-який момент його замінити. Ми подивимося".

Добре це чи погано, зараз не має значення. Виборці зробили свій вибір, тому що їм була представлена наявна загроза – корупція та стара система. Це мікроби, які ніхто особисто не бачить, але всі знають, що вони є. По-друге, їм було сказано, що старі засоби не працюють. А потім з'являється герой.

Далі починається протверезіння. Життя країни триває. І зараз починає з'являтися саме президент Зеленський. Невідомо, які він має вольові якості та ціннісні переконання. Чи може він тримати удар, витримувати тиск. Усе це виборець зараз буде перевіряти на собі.

Основна загроза в тому, що в рамках маркетингової стратегії ми не знаємо про склад цього товару. Залишається тільки сподіватися.

Перша небезпека - втратити здобутки на зовнішній арені, зруйнувати ту доволі вдалу стратегію, яку вибрала для себе Україна в дипломатичній війні проти Російської Федерації. З одночасною дифузією, розмиванням держави через некомпетентність першої особи. Пану Зеленському доведеться довіритися своїм радникам. А хто ці люди? Чи користаються вони довірою? Чи буде це консолідована думка, про яку буде мати уяву суспільство? Хто прийматиме рішення? Ми фактично обрали не Зеленського, а його радників.

Є й друга небезпека. Виборець підписав із паном Зеленським певний контракт про те, що якщо що, то можна і прибрати. Якщо виборець, великі маси людей, вирішать, що є загроза національній безпеці і треба рятувати державу, вони вийдуть на площі. Безумовно, український народ вміє захищатися від будь-яких спроб руйнації України. Але так само РФ уміє користуватися післямайданним хаосом, як ми це вже бачили на прикладі Криму і частин Донецької й Луганської області.

Сьогодні основне завдання як для новообраного президента, так і для всього політичного класу, журналістів, суспільства – не допускати здійснення ані першого, ані другого негативного сценарію. Для цього потрібно вибудовувати нову політичну комунікацію між суспільством і політичним класом.

Підходимо до того, які ж позитивні моменти, що могли би все змінити для всіх. Є велика надія, запит на зміну самої концепції комунікації, стосунків між громадянином і державою, між політичним класом і українською нацією. Розуміючи всі небезпеки, треба нарешті утворити справжню опозицію та коаліцію в парламенті. Яка буде ґрунтуватися на цінностях. Має бути комунікація між опозиційними та провладними партіями, між громадськими організаціями.

Фактично Україна зараз отримала шанс змінити саму парадигму політики. Це вже мають бути не політичні партії, а об'єднання навколо візій майбутнього, цінностей, недопуску перетину червоних ліній. Я впевнена, що більшість українців обирають цінності української держави, її існування. Що вони обирають лібералізацію економіки, реформи, осучаснення країни. Це і є ті моменти, навколо яких треба буде будувати суспільний діалог.

Має відійти в минуле практика, коли політика дуже персоналізована, коли все залежить від осіб, а не від інституцій.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський vs система: хто кого скрутить у баранячий ріг

Інтереси яких груп українців, найімовірніше, реалізовуватиме президент Зеленський?

— На пана Зеленського покладає великі надії український олігархат. Фактично олігархи об'єдналися навколо нього і привели його до влади. Безумовно, його підтримала і Російська Федерація та проросійські сили. Усе це для нього великий виклик. Чи зможе він відсторонитися від їхніх очікувань, винести їхні інтереси за дужки?

Якщо зможе, то не буде ніякої різниці, якою мовою говорить його виборець, яку візію майбутнього він має. Якщо президент не намагається просувати інтереси великого капіталу, він є гарантом Конституції. Це і є його посада. Гарант Конституції, зовнішня політика і головнокомандувач.

Як Росія намагатиметься скористатися тим, що Україну очолить людина з нульовим політичним досвідом?

— Я би хотіла посперечатися з тезою про нульовий політичний досвід. Будь-який український політичний досвід мало чим відрізняється від кулуарних знайомств і домовленостей між конкретними людьми. Пан Зеленський знає абсолютно весь політикум. Він у цьому є найкращим інсайдером. Він знає всіх, і в нього були прекрасні стосунки з усіма ними. Якщо йому вдалося бути приємним для всіх політичних кіл, а на його концертах сміялися всі, це говорить про те, що він усе ж таки непоганий політик. У нього є такі здібності.

Дифузія української держави та можливий Майдан проти президента – це може піти на користь Росії. Вони спробують скористатися ситуацією контрольованого хаосу. Знову прикрити анексію частини української території сепаратистськими спектаклями.

І президенту, і суспільству треба буде дуже щільно працювати, щоб не допустити ситуації хаосу та непрофесійності в питаннях стратегічних інтересів.

Росія буде намагатися впливати через шантаж. Ми це вже бачимо. Це заборона поставки нафти – спроба спровокувати енергетичну кризу й підвищити ціни на бензин і разом з тим на будь-який товар. Це підписання Володимиром Путіним постанови про роздачу російських паспортів мешканцям ОРДЛО, що є порушення Мінських домовленостей. Після цього демаршу РФ стає неможливим говорити взагалі про Мінський формат, про вибори на окупованих територіях. Це тепер не має сенсу, бо там буде частина російських громадян, а Україна не має подвійного громадянства.

Це все виклики. Чи витримає новообраний президент цю російську гру?

Російській Федерації сьогодні здається, що пан Зеленський – для них вдалий вибір. Дуже хочеться, щоб він переконав, що вони помиляються. Тоді український народ буде вважати цей вибір уже по-справжньому свідомим і вдалим.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Путін чекає, коли в Україні настане повний хаос. Наші політики допомагають — Григорій Перепелиця

Яке місце в українській політиці може зайняти Порошенко після парламентських виборів?

— Ми почули від Петра Порошенка, що він не полишає політику. Буде формуватися на базі "Солідарності" нового ґатунку політична сила. Цілком зрозуміло, що Петро Порошенко спробує конвертувати ці 25% підтримки його курсу – а це не його особиста підтримка, а саме його курсу "Геть від Москви" - в парламентські мандати.

Для Петра Порошенка вкрай важливо зрозуміти, що ж насправді сталося, чому український народ настільки припинив йому довіряти. Попри те, що він зробив. Тому що є дуже багато цивілізаційних речей, які ми маємо завдячувати саме йому. Тим не менше більшість українців – а більшість виборців Зеленського є проукраїнськими – вирішили, що не можуть довіряти Петру Олексійовичу.

Тут потрібна робота над помилками. 25% - це не виборці Петра Порошенка. Це ті, хто поставили державництво вище, ніж будь-які інші цінності. Для уникнення ризиків, під час війни вони готові закрити очі і на кадрову політику, і на корупційні скандали, і на багато що заради України. Цих людей Петро Порошенко поставив перед нестерпним моральним вибором. Серед 25% особисто йому належить не більш ніж 10% виборців. А 15% - це люди, які дуже ображені на Петра Олексійовича, але Україна для них понад усе. Це такий класичний неоконсервативний електорат. А неоконсерватори – це державницька гуманітарна й безпекова політика плюс лібералізація економіки. Хочуть бачити з України молодого тигра Європи.

Петро Порошенко має розуміти, що він може запропонувати цьому електорату. Цих виборців зараз намагатимуться рекрутувати інші проукраїнські державницькі сили.

Нинішня президентська кампанія була ціннісною. Для Петра Порошенка це особливо актуально – в жодному разі не розмивати цінності. Визначити цілі, принципи, завдання і не відступати від них. Жодного популізму.

Якщо зараз він буде намагатися сподобатися іншій категорії громадян, обіцятиме знову звільнення Донбасу за два тижні, роздаватиме безкоштовно людям якісь надбавки – може втратити ці 25%.

В Україні зараз багато шансів для руху вперед, для розвитку, для реформ?

— Нас очікує дуже непростий період сильної політичної турбулентності. Розчарування електорату Зеленського, що буде конвертоване й рекрутоване до популістичних проектів.

Питання реформації – це не тільки звід законів, які треба прийняти. Це ще й готовність суспільства нести збитки, жертвувати заради реформ.

Люди просто хочуть мати більше грошей. Це не реформація, а якраз стагнація. Це закінчується Венесуелою.

Як ця виборча кампанія змінила країну і суспільство?

— Те, що ми дійшли до маркетингових технологій у політиці – це ознака деградації. Новаційне суспільство, яке прагне більшого, мало би вимагати політику нового ґатунку. Український політичний процес всі роки незалежності відбувався в рамках чорного піару. Не як класичні політичні кампанії.

Наші політики демонстрували себе як богів, яка та дружина Цезаря, що є поза критикою. Або демонстрували себе як героїв, які завжди знаходили наявних чи уявних антигероїв, з якими вони були в демонстративній боротьбі. Без жодного сенсу, бо боролися з вітряками, а не з явищами.

Українці мали би вимагати європейську, а радше американську політику нового ґатунку. Де кандидат змушений звітувати, говорити, демонструвати своє бачення й доводити його. Навіть популіст Трамп мав бачення і відстоював його. Люди повірили передусім не в те, що це буде вдало, а в те, що він щиро в це вірить.

Українці мали би нарешті викликати на татамі політиків, щоби побачити їх. Не їхні образи, зліплені політтехнологами, а справжніх. Цього не було. Суспільство пішло і як після потужної рекламної кампанії безкоштовно отримало певний товар, навіть не знаючи який. Просто бренд.

Як світ дивиться на Україну після цих виборів президента?

— Західні партнери сильно занепокоєні. Зеленського не розуміють. І в світі також. Але це може бути дуже цікавий експеримент.

Ризики дуже високі. Ми можемо залишитися без України. Це не порожні балачки, а реальність. Не через злий умисел пана Зеленського - він може бажати Україні всього найкращого. Та на жаль, він може помилятися у виборі найкращого. І те, що він уникає діалогу, може призвести до того, що він просто буде маленькою людиною в скляній вежі. Яка повністю відірвана від тієї реальності, що вже розгортається.

Суспільство не має перебувати в якійсь омані. Деякі речі виправити може бути неможливо. Зараз завдання для всіх – уникнути можливих ризиків і втрат.

Як говорять юристи, до яких належить і пан Зеленський, "ніщо так не підіймає віру в людину, як передоплата". Він має продемонструвати готовність вчитися і чути. Має показати, що в нього є щире бажання бути тим провідником, який створить в Україні нову якість політики.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Історик розповів, який головний потенціал України

×