Закріпачення чи шанс? Що насправді стоїть за угодою про надра

Спекуляції навколо угоди про надра сигналізують про провал "бізнес-політики" США навіть у разі її підписання. Чому, розбиралася Gazeta.ua.

Верховна Рада 28 березня таки домоглася доповіді міністерки економіки Юлії Свириденко про угоду зі США. Нагадаємо, Вашингтон запропонував проєкт ще взимку цього року, щоб його підписати, до Києва спеціально приїжджав міністр фінансів Скотт Бессент. Але українська сторона через відсутність гарантій безпеки у тексті угоди взяла час для її доопрацювання.

Згодом виринула тема американського володіння чи контролю над українськими АЕС. Зеленський спеціально уточнив, що мова йшла лише про ЗАЕС, і не про володіння, а про інвестиції та контроль. Американська сторона згодом зазначила, що АЕС прибрали з тексту угоди.

Тому у депутатів були питання до Юлії Свириденко. Виявилося, що інсайти, котрі виливалися у соцмережі цього тижня, частково відповідають дійсності: уряд таки отримав текст угоди від американської сторони.

Краще помовчати

Але "будь-які публічні дискусії щодо цієї угоди завдають тільки шкоду і заважають вести дискусію з американськими партнерами. Як тільки буде досягнуто консенсус, ми вийдемо з публічною позицією", сказала депутатам Юлія Свириденко.

Тож можна зробити перший висновок – від дебатів навколо угоди не у захваті ні американці, ні наші урядовці, котрі погоджують із ними текст документа.

Так створюється негативне тло для стрижневої ідеї президента США Дональда Трампа "політика = бізнес". З його підприємницької точки зору, нібито логічно і справедливо вимагати від України розрахунку за надано допомогу.

Таку ж логіку він демонструє стосовно Європи: вона має заплатити за "ядерну парасолю". З тією же схемою підходить і до Канади, Мексики, Гренландії, Демократичної Республіки Конго, Панами і – до Росії.

Утім, провідний геополітичний вектор президента США пригальмовує. Настрої громадян держав за такої ситуації набувають особливого значення: лідери не можуть піти супроти них. З іншого боку, для американської сторони важливо "ощасливити" своїми угодами чи створити враження, що вони насправді несуть добро, як-от Гренландії.

Внутрішня механіка

По угоді зі США відомо, що передбачається спільний фонд реконструкції: частка США – надана допомога, частка України – роялті від корисних копалин, нафти, газу. Юридично США претендують не на ресурси, не на надра, а на доходи від їхнього використання, тому Конституція не порушена.

Фонд матиме право на першу пропозицію будь-якої розвідки копалин чи інфраструктурного проєкту. Керуватимуть Фондом Генеральний партнер, що призначається США, та правління з 5 осіб, три з яких також призначаються американською стороною, а 2 – від України. Але це мало важить, бо для ухвалення рішення має бути мінімум один голос "за" від американців.

Українська сторона повинна сама конвертувати частину (50% + 4% річних) прибутку від корисних копалин у долари США та відправляти американським партнерам, котрі розпоряджатимуться коштами на власний розсуд. Зі старту для української сторони утворюється борг у 120 мільярдів гривень.

Вийти з угоди для України також буде проблематично.

Та чи насправді текст є саме тим, котрий отримав уряд України?

Усе непевно

Сумніви є. 27 березня президент Володимир Зеленський у відповідь на запитання про угоду зазначив, що "постійно змінюються умови". Зокрема, раніше була домовленість про рамкову угоду (меморандум), після якої укладається повна і детальна, а нині США пропонують відразу підписати повну угоду.

Насправді проект може бути ще жорсткішим. Як стверджує агенція Bloomberg, передбачено контроль США практично всієї стратегічної української інфраструктури. Зокрема, шахт, портів і доріг.

У підсумку, ми можемо твердо констатували лише, що остаточного варіанту угоди наразі не існує. Те, що отримав Кабмін, теоретично може бути змінено або доопрацьовано. Невідомо, чи взагалі стане доступним текст угоди навіть після її підписання. Бо вона може оминути Верховну Раду.

Тривожні сигнали

Голова парламентського комітету з фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев пояснив, що він як і Юлія Свириденко, не вважає за потрібне оговорювати на даному етапі текст угоди. Він пообіцяв, що парламент нічого "наосліп" не ратифікуватиме.

Він припускає обхід ратифікації угоди у парламенті, хоча американська сторона взимку наголошувала на цьому.

Судячи зі слів Гетманцева, українська сторона цією угодою прагне "зберегти підтримку союзників. Добитися постійного перемир'я, врешті-решт вийти на достойний і справедливий мир, а не ціною односторонніх поступок і здачі довгострокових національних інтересів. Будь-кому".

"Це "хотєлка" американської сторони станом на 23 березня. Вони як по класиці перемовин підняли ставки до небес", - пояснив народний депутат Ярослав Железняк.

Утім, "хотєлка" викликала реакцію Європи, де явно не у захваті від таємничості навколо угоди. Речниця Єврокомісії Паула Піньйо зауважила, що угода має розглядатися з точки зору відносин між Україною та ЄС, зокрема, переговорів про вступ України до ЄС. Водночас вона не має даних про запит української сторони до ЄК про такі консультації.

Тактична гра

Інтерес Дональда Трампа до надр по всьому світу зрозумілий. "Якби ми могли це зробити, гадаю, було б добре для миру у всьому світі," - пояснив він.

Є важлива деталь, про яку постійно говорить Володимир Зеленський, - гарантії безпеки. Якщо США претендуватимуть на прибутки, що станеться у разі зникнення активів? Приміром, Росія розбомбить нафтове родовище чи шахту. Навіть в опублікованих у пабліках текстах угод жодним чином не обумовлений алгоритм дій сторін за таких обставин.

З одного боку, можливо, Сполучені Штати на 100% упевнені у відсутності активних бойових дій, принаймні, біля тих об'єктів, котрі їм цікаві в Україні та котрі будуть охоплені текстом угоди. До слова, список інфраструктурних об'єктів, котрий українська сторона передала російській для того, щоб РФ їх не бомбила, може частково відображати ті, котрі будуть цікаві для угоди.

З іншого боку, Дональд Трамп може вести гру для отримання тактичних переваг. На думку Михайла Коростікова з Фонду Карнегі президент США прагне накопичити якомога більше преференцій, котрі можна використати під час торгів.

"У межах цієї логіки справа може дійти до урочистого підписання меморандумів будь-якого змісту. Але не доводиться сумніватися, що швидко вони будуть надійно забуті. Реальністю проєкти з розробки рідкоземельних металів зможуть стати лише тоді, коли російсько-українська війна закінчиться сталим миром. І навіть тоді це станеться далеко не відразу", - переконаний він.

Трамп у пошуках металів

Як мінімум, у тому вигляді, в якому проєкт угоди оприлюднений у ЗМІ, він створює хаос, оскільки суперечить національному законодавству, зауважив головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус. Тому обговорювати на даному етапі нічого, українська сторона надасть американцям свій варіант, припускає він.

"Це абсолютно нормальна річ у перемовинах", - зауважив експерт.

Але звернув увагу на право американської сторони, за угодою, забороняти контакти України з недружніми країнами.

"Раптом це буде ЄС на тлі нових мит?" - запитує він.

Експерт звернув увагу на американську пресу, котра пояснює палке прагнення Дональда Трампа укласти угоди про надра бажанням зменшити або і зовсім звільнитися від залежності США від металів з Китаю.

Але прагнення "ощасливити світ" може обернутися для США тим, що країни будуть об'єднуватися проти цих угод, проти тарифів. "Долар може сильно девальвувати, тому що, ніхто з ними (зі США.- Gazeta.ua) не захоче мати справ", - пояснив експерт.

Цікаво, що США приблизно за такою ж схемою зміцнювали свої позиції в Канаді: спочатку уклали угоду про військове співробітництво у 1941 році (Канада була у стані війни з Німеччиною), друга угода - про ВПК. По завершенню Другої світової війни США збільшили обсяги торгівлі з Канадою, а також активно інвестували в її економіку, зокрема, в інфраструктуру. Наприклад, проклали дорогу до Аляски через усю країну. Шлях має стратегічне значення для Сполучених Штатів в Арктичному регіоні. Нині Дональд Трамп вказує на залежність Канади від американських товарів і грошей та вимагає "заплатити". Україна, до слова, безпекову угоду зі США, котра містить пункт про військове співробітництво, уклала ще за президентства Джо Байдена.

×