Тарас Костанчук: Україні потрібні добровольці на всіх фронтах

В Україні дійсно є багато партій, політичних об'єднань і громадських організацій. Не раджу розглядати нашу, як одну із них. Це - політична платформа для людей, які вірять у майбутнє України і хочуть щось змінити.

Як у селах будували церкви? Збиралася сільська громада, жертвували гроші та зводили на них храм. У місті таку схему реалізувати складніше. Там люди менш згуртовані, тому важче дійти згоди. На рівні держави це майже неможливо. Тому рішення щодо зовнішньої та внутрішньої політики, законів, бюджету приймають органи державної влади. На що перетворилася влада в Україні - ми знаємо. Треба зробити так, щоб важливі для держави рішення приймали люди, які думають, насамперед, про Україну, а не про власні кишені.

Протистояти владним структурам важко через відсутність координації між патріотичними організаціями. Сподіваюсь, створена нами партія стане саме інструментом, завдяки якому налагодимо комунікацію між всіма небайдужими.

 

ЗМІ часто пишуть про сепаратистів і зрадників в Україні. Давайте подивимось, скільки людей брало участь у Помаранчевій революції, скільки — у Революції гідності, скільки добровольців було в АТО. Мільйони. Патріотів багато, потрібно тільки об'єднати зусилля. На жаль, Росія та наша влада сьогодні роблять все, щоб роз'єднати проукраїнські сили. Основне наше завдання в тому, щоб об'єднати зусилля, скоординувати дії, розробити спільну стратегію реальних змін у країні. "Партія захисників України" - своєрідний координаційний штаб.

У жодному разі. По-перше, зараз ми бачимо багатьох учасників бойових дій, які думають тільки про себе. Натомість є багато людей, які не брали участь в АТО, але роблять для України багато корисного. Вважаю неприйнятним поділ на "АТОшників" і "не АТОшників".

По-друге, Україна знаходиться у політично-економічній комі. Сьогодні не можна вирішувати проблем окремих категорій населення – учасників бойових дій, пенсіонерів, службовців. Маємо системну кризу. Треба вивести з неї країну. Для цього потрібні добровольці. Не тільки ті, що брали участь в АТО, ООС, а й ті, що готові піти у владу та вести війну на інших фронтах. У нас існує політичний фронт, економічний, соціальний.

Не можна повністю покладатися на підтримку Заходу, як це робить Порошенко, заганяючи нас ще більше у фінансову залежність від європейців. Треба, нарешті, навчитися розраховувати на самих себе.

 

Їх лише перераховувати можна годинами. Корупція, непрофесіоналізм, безвідповідальність, безкарність влади, трудова еміграція. Країну залишають молоді, професійні, працездатні. Сьогодні на одного працюючого маємо півтора пенсіонера. Про яку пенсійну реформу ми ведемо мову?

У країні більше 70 відсотків бізнесу – торгівля. Ми не виробляємо майже нічого. Законодавство таке, що це просто невигідно. Однак це симптоми. Пасивність населення породжує корупцію та безкарність влади, корупція породжує олігархічно-кланову економіку, а вона породжує зубожіння та еміграцію населення.

Все від того, що в Україні незручне життя. Уявіть, що воно було б комфортним, затишним. Людина була б упевнена у майбутньому своєму і дітей. Чи поїхала б шукати нове щастя? Та найголовніше, що таке життя людина буде готова захищати від зовнішніх і й від внутрішніх загроз. Тому ми і говоримо про демократію Заходу, бо там саме люди, спільнота захищає своє життя від надмірних зазіхань влади.

Треба зробити життя кожної окремої людини в Україні зручним. Громадянин повинен відчувати стовідсотковий захист – правовий, медичний, соціальний, економічний. Потрібно законодавство, орієнтоване на людину, на її комфорт і захист. Для цього потрібно провести докорінну реформу судової влади, МВС, податкових органів, повне перезавантаження законодавчої бази. Швидке і радикальне. Як це свого часу зробила Польща. Ці псевдореформи, що запроваджуються зараз, покликанні, у першу чергу, на збереження недоторканності тих монополістів і олігархів-мультимільярдерів, що фактично захопили Україну й узурпували всю владу в державі.

 

Кожна країна або об'єднання країн, як Євросоюз, має свою ідею, ідеологію, менталітет. Кожна модель має переваги і недоліки. У США, наприклад, це успіх. Кожна людина прагне досягнути так званої "великої американської мрії" – гроші та слава. Перевага такої системи в тому, що вона сприяє швидкому економічному та технологічному розвитку. Недоліки в тому, що кожна людина живе в умовах постійних змагань, гонитви за успіхом. Прагне бути кращою за сусіда, колегу. Стати продавцем місяця, бізнесменом року, найуспішнішим менеджером, адвокатом. Психіка людини не витримує такого тиску. Тому в США найвищій показник немотивованої злочинності.

Особливість великих країн Євросоюзу в тому, що там люди постійно протистоять владі. Громадяни хочуть більше свобод, влада проводить непопулярні реформи. Саме тому зараз багато розмов про нестабільність і туманне майбутнє Євросоюзу.

Модель країн Сходу повністю ігнорує особисті інтереси людини. Там панує держава і кожна людина - лише маленькій ґвинтик.

Однак у Європі існує група держав, яку ми називаємо скандинавськими. Скандинавська модель держави сьогодні є найкращою. Влада цих країн ретельно вивчає потреби кожної людини і бачить своє завдання в тому, щоб швидше ці потреби задовольнити. Влада працює на людей, не на себе.

Скандинавська модель держави — ідеальна для України. Звичайно, відразу тут не з'явиться нова Швеція чи Данія. Але мова йде не про раптове перетворення, а про модель людиноорієнтованої держави. В Азії теж є такі країни: Сингапур, Малайзія, Нова Зеландія. В Україні можна зробити власне економічне диво.