Розтин покаже. Що виявили у Росії вибори Путіна

Розмах святкування результатів так званих президентських виборів у Росії вразив навіть Володимира Путіна. Поки пропагандисти на всі лади славлять тріумфатора, той уже зробив низку дивних заяв і кроків. Що відбувається з лідером країни-агресора та на чому може зіграти Україна, - розбиралася Gazeta.ua.

Усі за одного

Вже 18 березня Путін скликав першу після голосування прес-конференцію і подякував "рядовим росіянам" за 87,8% підтримки, а суперникам - за стимулювання високої явки виборців. Утім, слово "суперники" можна сміливо брати у лапки. Він зустрівся з ними вже наступного дня і заявив, що "справа у нас спільна". "Перемогу визнаємо", - заявив екс-кандидат від російських комуністів Микола Харитонов, лідер ЛДПР Леонід Слуцький додав, що вона "історична", а висуванець "Нових людей" Владислав Даванков - "упевнена".

 

Псевдорозворот

Але тріумф Путіна все-таки видався їм непереконливим. Оскільки Даванков, котрий позиціонував себе як поміркованого кандидата у питаннях так званої "СВО", раптом заявив: "Тільки ви можете перемогти у цьому протистоянні!"
Як і "перемога" Путіна, розворот Даванкова не став несподіванкою.
"Його бажання "припинити війну" завжди базувалося на переконанні, що зупинення бойових дій і "мирні переговори" можливі лише на умовах Росії, абсолютно неприйнятних для України", - наголосила експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталя Беліцер. Він (Даванков) є частиною чинної російської влади, має тісні контакти з братами Ковальчуками, найближчими друзями і соратниками Путіна, -нагадав політичний експерт Євген Савісько.

Розмова глухого зі сліпими

Уявлення "суперників" Путіна про "перемогу в СВО" не узгоджуються із заявами хазяїна Кремля, які той зробив 18 березня. Тоді він припустив створення на території України санітарної зони, "подолати яку буде доволі складно, якщо використовувати ті засоби ураження, які застосовує противник (українська сторона)".

Прессекретарю Дмитру Пєскову довелося пояснювати, що йдеться буцімто про "буферну зону" для захисту російської території. Отже, про жодну перемогу вже не йдеться навіть в офіційній риториці від "тріумфатора". Це важлива деталь, замість якої Кремль намагається підсунути "цукерку" російському суспільству - показову єдність політикуму навколо Путіна.

Але чи така вже реальна ця єдність? Навіть російські ЗМІ помітили, що, скажімо, Леонід Слуцький на зустрічі з Путіним виявив незадоволення, бо він набрав найменше голосів. А Микола Харитонов щось спробував сказати про облікову ставку Центробанку РФ та реакції не отримав. Путін не відгукнувся і на палкі заклики до перемоги та явно уникав теми так званої "СВО". Натомість зауважив, що кандидати просто озвучили йому свої передвиборчі програми. Чому? Бо говорити не було про що.

Надєждін від розпачу

Чоловічої розмови не вийшло і серед тих, кого ЦВК не допустила до виборів. Борис Надєждін уночі 17 березня заявив, що "Росія повільно…рухається у бік нормальної держави… Масштаби репресій впали у порівнянні зі сталінськими часами. Закликаю всіх не засмучуватися". Щоправда, за півтори доби засмутився вже сам Надєждін, бо невідомі українські хакери зламали його переписку з ЦВК РФ та дійшли висновку, що він був підставним кандидатом від влади.
Правда це чи ні, але єдиний російський претендент на президентство, котрий виступав за вивід військ з території України, дискредитований.

Жіночий рух?

Катерина Дунцова, опублікувала у власному Telegram-каналі пост із чуттєвим закликом не розчаровуватися, оскільки "все залежить від нас….Вибори - це лише етап, наша перша сходинка на сходах до Нової Росії". Утім, вона збирається створювати власну партію з акцентом на просуванні саме представниць прекрасної статі в активну політику. І недарма. Російський політолог Олексій Гілєв вважає, що курс Дунцової перспективний, бо "у суспільстві є запит на добру жінку-політика".
Інша жінка, удова Олексія Навального Юлія, виявилася не такою вже і доброю: "Ми будемо домагатися, щоби ніхто у світі не визнав Путіна легітимним президентом, щоб ніхто не сідав із ним за стіл переговорів".
Про потенціал жіночого руху в РФ свідчить спроба звинуватити і Навальну у праці на Кремль. Бо "голоси тих, хто закликав до повного бойкоту виборів – зокрема, членів "Ліги Вільних Націй" або "Вільного Ідель-Уралу" чи уряду незалежного Татарстану в екзилі, тобто, представників поневолених неросійських народів РФ, залишилися практично не почутими. Так сталося, ймовірно, через значно більшу медійну й політичну вагу і загальновідомість "ліберальних" російських опозиційних політиків та експертів", - вважає Наталя Беліцер.
Люди прийшли на виборчі дільниці, влада зафіксувала високу явку, а хто як голосував, довести неможливо, тож усі голоси приписали Путіну, - розкрив механіку "перемоги" Євген Савісько.
Наразі відрізнити справжніх опозиціонерів у РФ легко - їх убито, переконаний він. "Останнім з відомих публічних ворогів нинішньої російської влади був Борис Нємцов. Після його публічної страти у 2015 році залишилися лише так звана "опозиція" контрольована спецслужбами РФ", - наголосив Савісько. Зокрема, позиція Навального по Криму цілковито відповідала позиції Кремля.

Глибинний спротив

Але якщо з опозиціями погратися Путіну можна, то із солдатськими матерями - небезпечно. За весь період так званої "СВО" лише вони спромоглися на масову акцію проти збройної агресії. До слова, під час минулих конфліктів (Чечня, Грузія) саме солдатські жінки та матері суттєво вплинули на громадську думку. Ось і нині Кремль озирається на бойове жіноцтво Росії. Зокрема, Путін наприкінці 2023 року мав зустріч з матерями та дружинами бійців. Пастораль із зустрічі, де більшість учасниць пов'язані з владою, зіпсував скандал: "Рада матерів і дружин" заявила - не запросили тих, котрі восени 2023 року оприлюднювали відеозвернення до Путіна. Відтак відповіді на озвучені проблеми жінки не отримали. Якщо згадати, саме "Рада солдатських матерів та дружин" висунула політичну вимогу до Кремля про початок переговорів з Україною, дії Кремля зрозумілі. Отже, російська путінська система занепокоєна загрозами від жінок. Але не тільки від них.

Імпульс до звільнення

Так, жінки зробили серйозну заявку на перехоплення ініціативи у політичних активностях у Росії. Але з 15 березня 2024 року РФ дізналася про ще одну потужну позасистемну силу - добровольчі батальйони. Нагадаємо, саме вони змогли перетнути кордон РФ "під вибори" та взяти під контроль кілька населених пунктів. На пресконференції Путін порівняв їх із "власовцями" періоду Другої світової війни, хоча це порівняння не є аргументованим. Бійці можуть мати підтримку не лише рядових росіян, але й представників місцевих, регіональних та військових влад Росії.
І це ще більше прив'язує Путіна та тих, хто з ним у політичній "єдності", до так званої "СВО", наслідки якої російське суспільство особливо гостро почало відчувати саме з 15 березня. Стає зрозумілою ідея "санітарної зони" - якщо росіяни і далі гинутимуть як в Україні, в рамках так званої "СВО", так і на території РФ, навряд чи цифра підтримки у 87% збережеться надовго.
Тим паче, вибори 2024 року рельєфно висвітлили не силу, а - слабкість путінської владної піраміди.

87% непевності

"Зачистка" учасників виборчих перегонів від усіх можливих кандидатів, навіть потенційно незгодних (чи, принаймні, не повністю згодних) з кремлівською політикою може свідчити про деяку невпевненість російської верхівки у своїй всеосяжній могутності і беззастережній відданості російського суспільства, - звертає увагу Наталя Беліцер.
Після виборів непевності стало ще більше, переконаний кандидат політичних наук Олексій Буряченко, оскільки Путін саме такою "перемогою" поставив під сумнів свою легітимність як президента. "Він не зможе брати участі у будь-якому форматі міжнародної геополітичної діяльності, документи за його підписом будуть нікчемними, відповідно, від цього страждатимуть російські еліти", - звернув увагу експерт.
Довго чекати на це не доведеться - колективний Захід ще до 17 березня дав зрозуміти, шо не визнає результати "виборів" на тимчасово окупованих територіях. Але, на думку Наталії Беліцер, треба докладати зусиль для невизнання Путіна легітимним президентом на всій території РФ як "кримінального злочинця, ордер на арешт якого був виданий рік тому Міжнародним Кримінальним Судом".

×