Про результати президентських виборів у Росії розповідає Адам Міхнік, 65 років, польський громадський діяч, журналіст, дисидент, засновник та головний редактор "Ґазети Виборчої":
Понад 60% - це хороший результат? Чи серйозно вплинули фальсифікації на підсумки виборів?
- Кандидати Геннадій Зюганов і Михайло Прохоров говорили, що було дуже багато виборчих фальсифікацій. Але головною фальсифікацією була сама виборча система. Адже саме вона дискримінувала певних кандидатів і не допустила багатьох із них до виборів. Якщо ж говорити про тих, кого допустила, то увесь медійний простір цілеспрямовано підтримував одного кандидата — Путіна.
Чи можна це вважати поразкою опозиції?
- Без сумніву, нинішню російську систему не можна назвати демократичною. Але те, як про вибори говорили на російському телебаченні, формує думку: усе відбувалося як у демократичній державі! Прийшли представники від різних кандидатів, груп, середовищ, розповідали про свою позицію, сперечалися між собою. І те, що таку підтримку дістав Михайло Прохоров — це багато що обіцяє. Тому про поразку не йдеться. Я б сказав, що Росія перегорнула історичну сторінку, але дверей до майбутнього не зачинено.
Чи відрізнятиметься Путін-2 від Путіна-1? Для Росії, України, Польщі? Буде жорсткіший?
- Докладно на це питання може відповісти хіба пророк або психоаналітик. Я тут не маю жодного оптимізму. Я ніколи не повірю, що Путін став інший, доки Михайло Ходорковський залишається в ув'язненні. Для мене це такий же тест, як для Горбачова в часи перебудови було звільнення Андрія Сахарова із заслання у Горькому.
Путін мусить розв'язати цю справу, якщо хоче набути своєї справжньої легітимності. Тоді б він отримав пакет довіри як партнер, а не тільки правитель, який може будь-коли послати свою армію в Південну Осетію чи Абхазію або впливати на інші держави енергетичним важелем. Питання тільки в тому, чи Путін не став заручником своєї жадоби до влади, політичних і геополітичних планів або ж навіть своїх попередніх рішень.
На мітингу на Манежній площі ввечері після виборів Дмитро Медведєв виглядав щасливим, що залишає посаду.
- Бо він не впорався з нею. Російські демократи покладали на нього дуже багато сподівань. Медведєв казав розумні речі, але небагато з них міг реалізувати. Скажімо. казав про подолання правового нігілізму, а його ж влада весь час підтримувала той нігілізм, засуджуючи опонентів. Зараз виглядало на те, що Медведєв з полегшенням повертає Путінові свій тягар.
Чи просуватиме Путін свої геополітичні проекти, зокрема Митний та Євразійський союзи? Чи це була лише передвиборча гра? Які наслідки це матиме для України?
- Не думаю, що це була гра. Путін справді вірить у ці політичні проекти. Точно, що ці проекти намагатимуться абсорбувати й Україну. Стійкість України залежатиме від багатьох чинників, які наразі невідомі. Я не виключаю, що з часом Янукович може опинитись у таких самих лещатах, у яких уже є Лукашенко. Бо, як не маєш за своїми плечима підтримку власного суспільства, шукатимеш протектора деінде. А арештовуючи Юлію Тимошенко, а зараз і Юрія Луценка, він властиво заблокував собі шлях до партнерських, довірливих відносин з Заходом. Не виключаю, що переляк перед своїми людьми примусить Януковича піти під російську домінацію у вигляді якогось союзу.
Очікуєте на опозиційні протести? Чи можуть вони закінчитися ув'язненнями?
- Якби мене спитали за день до Помаранчевої революції в Україні, чи така може бути, - я б сказав, ні. Сказав би, що такий вибух просто неможливий. Так само, якби спитали за день до революції в Тунісі чи інших арабських країнах. А ось — виявилося можливим. Очікувати можна всього, це однаково буде несподівано. Путін, зі свого боку, мусить собі подумати, як до цього в Росії не допустити. Тут є два способи. Перший — диктаторське закручування гайок, як йому вчора пропонував Проханов. Або ж якась дорога до модернізації країни через її демократизацію та допущення опонентів до політичного процесу.
1 
8759
Коментарі
4